Радість не може з’явитися сама по собі. Радість виникає, лише коли ми відчуваємо свою внутрішню природу і зовнішню форму в стимулюючих стосунках з об’єктом, у якому проявляються наші сонсан і хьонсан.
Цей об’єкт може бути як нематеріальним, так і матеріальним.
Наприклад, об’єктом митця може бути ідея, що виникла в нього, або завершена картина чи скульптура, у яких ця ідея набула свого втілення. Коли він бачить у них відображення своїх сонсан та хьонсан, це викликає в нього радість. Коли об’єктом є ще тільки ідея, то радість, яку вона викликає, не така глибока, як радість від завершеної роботи.
Це усвідомлення радості приходить коли предмет повністю відображає його задум, повністю нагадує ідея. Це один рівень радості. Але є й інший рівень радості.
Найвищий досвід радості виникає від створення живої істоти, яка найбільше нагадує творця, іншими словами, його дитину.
Це творіння - унікальна істота, її поведінка завжди приносить несподіванні враженя.
Це творіння - унікальна істота, її поведінка завжди приносить несподіванні враженя.
Коли Творець, тепер у ролі батька, вступає у відносини, де їхнє дитя виражає свою унікальність неочікуваними способами та ділиться любов'ю та радістю з батьком, це є найвищим виявом радості та любові.
Здатність відчувати радість у такий спосіб людина успадкувала від Бога. Отже, ми розуміємо, що Бог також відчуває радість, коли отримує стимул від субстанційних об’єктів, які відображають Його первісні сонсан і хьонсан.
Схожість між суб'єктним партнером та об'єктним партнером є передумовою для відчуття радості. Ми створені за подобою Бога. Бог створив нас найбільш схожим на нього як дітей Бога.
Відношення Бога до кожної людини, як індивіда, є унікальним. Немає повторень. Це не масове виробництво. Кожна людина унікальна, відносини кожної людини з Богом також є унікальними. Ця концепція унікальності пов'язана з індивідуальністю.
Є унікальність у створеному порядку. Є свобода вибору в створеному порядку: ми маємо безліч творіння, що дозволяє що нам відчути радість завдяки можливості вибору.
Природа любові та радості вимагала від Бога не лише вкладати Себе у створення об'єктів любові , які подібні до Нього, але також довіряти тому, що створені істоти будуть підтримувати стандарти істинної любові та доброти, взаємодіючи в любові та приносячи радість і самому Богу.
Це особливо стосується людей, які мають відповідальність через свободу волю.
Це дар свободи людини, що ми, вільно розвиваючи творче начало, створюємо свою унікальну особистість і, в такий спосіб, стаємо абсолютно неповторними перед Богом, і це призводить до обміну любов'ю та радістю між Богом і людьми.
Див. також
Джерела