Якщо розглядати свободу через призму Принципу, то можна виявити, що вона характеризується трьома основними моментами.
Свобода характеризується свободою волі, а також свободою дій, що нею породжуються. Одна з одною вони перебувають у стосунках сонсан і хьонсан, і повна свобода можлива лише за наявності цих двох складових. Відповідно, там, де немає свободи волі, немає і свободи дій. І навпаки, свобода волі не може бути повністю втілена, якщо не супроводжується свободою дій. Душа людини породжує свободу волі, яка потім проявляється через свободу дій. Душа первозданної людини не може існувати за межами Принципу, тобто Слова Бога. Таким чином, за межами Принципу неможливі ні свобода волі, ні, звичайно, свобода дій. Очевидно, що свобода первозданної людини ніколи не відхиляється від Принципу
Створена за Принципом людина може досягти досконалості, лише виконавши завдяки свободі волі покладену на неї частку відповідальності. Отже, прагнучи втілити мету творення, людина невпинно намагається через свободу волі виконати свою відповідальність. Звідси випливає, що не буває свободи без відповідальності.
Істинна свобода передбачає наявність відповідальності. Якби кожна людина в стосунках любові безвідповідально претендувала на свободу та практикувала її, яке б було безладдя та занепад? Слідуючи відповідальності, яку передбачає любов, людина досягне досконалості, втіливши найвищий ідеал любові.
Маючи свободу, людина прагне виконати свою частку відповідальності, щоб утілити мету творення і досягти результатів, які принесуть радість Богу. Свобода завжди має на меті досягнення конкретного результату. Іншими словами, не буває свободи без результату.
Отже, свобода не може існувати за межами Принципу. Тому свобода супроводжується відповідальністю, якою людина наділяється відповідно до принципу творення, і своєю метою має досягнення результатів, які приносять радість Богу.
Результатом свободи дій, які виконуються згідно зі свободою волі, може бути лише добро. Тому свобода не могла спричинити гріхопадіння людини. У Біблії сказано: «Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.» (2 Кор. 3:17). Таку свободу ми називаємо свободою первозданної душі.
Отримавши від Бога заповідь не їсти плід із дерева пізнання добра і зла, Адам і Єва повинні були дотримуватися її, керуючись свободою своєї первозданної душі, — без утручання Бога. У момент, коли Єва була близько до того, щоб зійти зі шляху Принципу, свобода її первозданної душі намагалася завадити їй зійти з правильного шляху, викликавши відчуття внутрішнього неспокою і страху. Свобода первозданної душі продовжувала діяти й після гріхопадіння, спонукаючи людину повернутися до Бога.
Отже, свобода первозданної душі не могла зумовити гріхопадіння. Навпаки, гріхопадіння відбулося тому, що свобода первозданної душі приглушилася більш потужною силою любові не за Принципом.
Саме через гріхопадіння люди втратили свободу. Однак навіть у грішних людей збереглася первісна природа, яка прагне свободи, і це дає можливість Богу здійснювати провидіння, спрямоване на відновлення свободи людини. Історія свідчить, що з плином часу люди дедалі відчайдушніше прагнули свободи і навіть ризикували заради неї власним життям. Це доводить, що людство йде шляхом відновлення втраченої через сатану свободи. Людство прагне свободи, оскільки саме свобода волі повинна допомогти людям упоратися зі своєю відповідальністю, даною їм згідно з Принципом, і досягти результатів, які приносять радість Богу. Тільки за таких умов вони зможуть утілити мету творення.
Ангели були створені, щоб служити людям, і людина була вільна обирати, як їй поводитися з ними. Однак у той час, коли ангел почав спокушати Єву, її серце та інтелект ще не були досконалими, і вона втратила ясність думок та відчуттів. Хоча свобода первозданної душі, яка прагне виконати відповідальність і досягти результатів, викликала в неї відчуття неспокою, сила любові в стосунках з ангелом виявилася більшою, і Єва, переступивши межу дозволеного, вчинила гріхопадіння. Як би вільно Єва не поводилася з ангелом, якби вона, непохитно зберігаючи віру в Божу заповідь, не відповіла на його спокусливі слова, сила любові не за Принципом у стосунках з ангелом ніколи не виникла б і гріхопадіння не відбулося б. Незважаючи на те, що свобода не перешкоджала Єві спілкуватися з ангелом і підвела її до межі гріхопадіння, переступити цю межу Єву змусила не свобода, а сила любові не за Принципом.
У результаті гріхопадіння люди втратили знання про Бога і перестали відчувати Його Шімджон, унаслідок чого воля людей виявилася нездатною направляти їх до досягнення цілей, які приносять радість Богу. У міру того як Бог відкривав грішному людству «Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.» (Іван. 4:23) у відповідності до переваг тієї чи іншої епохи в провидінні відновлення, відновлювалося й прагнення шімджон людини до свободи первозданної душі, яка направляє її до мети творення.
Одночасно відбувалося відновлення стосунків любові з Богом, що посилювало бажання людини жити у відповідності до Божої волі.
Відповідно до того, як зростає прагнення людини до свободи, ростуть і її вимоги до соціального середовища, адже воно повинне сприяти втіленню цього бажання. Коли ситуація, що склалася в певну епоху, перестає відповідати волелюбним бажанням людей, які живуть у цю епоху, неминучі соціальні революції. Як приклад можна навести Велику французьку революцію XVIII століття. Революції будуть відбуватися до того часу, доки не буде остаточно відновлена первозданна свобода.
Див. також
Джерела