Поняття «Бог», «Трансцендентна Істота» або «Абсолютна Істота» необхідні для досягнення кінцевої мети, до якої прагне філософія в своїх пошуках істини для розуміння початку буття. Чому? Та тому, що неможливо вирішити наукові питання чи питання про цінність буття, без звертання до Абсолютної Істоти. Ось чому люди намагались знайти вихід з критичних ситуацій за допомогою істини.
Бог — Творець усього, що є у світі. Він — вічна, абсолютна істота, яка існує Сама по Собі і перебуває поза виміром часу та простору.
Бог є першоджерелом всього, що є у світі. Немає нічого, що не брало б у Ньому свій початок. Оскільки все належить Богові, Всесвіт відчуває зв'язок із Богом і живе у взаємодії з Ним. Подібно до того як у кожного з нас є 400 мільярдів клітин, і всі відчуття кожної клітини повідомляються нашому мозку, все у творінні підтримує такий зв'язок із Творцем.
Бог має дуальні властивості і Він одночасно є суб’єктом, в якому вони перебувають у гармонійній єдності.
Що собою являє Бог? Він — як душа Всесвіту. Всесвіт схожий на тіло, але в це тіло проник сатана. Він захопив владу над масами і володарює Всесвітом. Як Богу перемогти цю владу? Він не може вдарити силою. Любов — це основа створення Всесвіту, з її допомогою закладалась вселенська історична традиція.
Тому, якщо навіть хтось відходить від неї, Бог повинен зберігати положення, що відповідає принципу. В часи створення світу Бог прикладав зусилля для здійснення ідеалу істинної первісної любові.
Тому, щоб відновити грішний Всесвіт, Він до цього часу повинен дотримуватись цього вічного первісного еталону. Якщо Бог не буде цього робити, Він не зможе знову вступити в Свої права Бога Абсолюту. Уявляєте, як тяжко Йому доводиться?
Як можна пізнати природу невидимого Бога?
Її можна зрозуміти, розглянувши створений Ним світ творіння. Тому апостол Павло сказав: «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання» (Рим. 1:20).
Так само як твори мистецтва — це субстанційний прояв невидимої природи автора, усе у Всесвіті є субстанційними об’єктами Бога, у яких відображається невидима Божественна природа Творця. Так само як ми можемо зрозуміти природу автора, розглянувши його твори, ми маємо можливість пізнати Божу природу, розглянувши цей світ творіння.
Наприклад, частинки, з яких складається матерія, наділені позитивним, негативним або ж нейтральним зарядом, який утворюється шляхом нейтралізації позитивної і негативної складових. Коли ці частинки об’єднуються внаслідок взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями, утворюється атом. Атоми, у свою чергу, проявляють позитивну або негативну валентність.
Створивши Адама, Бог побачив, що «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Бут. 2:18), і тільки створивши жінку, Єву — дружину Адама, Він сказав про все, створене Ним, що «вельми добре воно» (Бут. 1:31).
Отже, для того щоб будь-що у творінні могло існувати, йому необхідні взаємодоповнюючі стосунки між дуальними властивостями янсон і имсон. Однак існує інша пара дуальних властивостей, більш фундаментальних, ніж янсон і имсон, які також перебувають у взаємодоповнюючих стосунках.
Усьому у творінні притаманна зовнішня форма і внутрішні якості. Видима зовнішня форма відображає невидимі внутрішні якості.
Бог також має дуальні властивості сонсан і хьонсан, які є його атрибутами.
Сонсан Бога співвідноситься із душею людини. Відповідно, первісний сонсан це душа Бога — першопричина нематеріальних, функціональних аспектів всіх предметів творіння. Тобто сонсан Бога — це першопричина душі людини, інстинктів тварин, життєвої сили рослин та фізико-хімічних властивостей речовин.
Хьонсан Бога співвідноситься із тілом людини. Це фундаментальна причина матеріального аспекту всіх створених істот: людського тіла, тіла тварин, рослинних клітин та тканин, а також атомів та молекул світу мінералів. Іншими словами, хьон-сан Бога проявляється у часі та просторі у різних формах. Це ще раз відображає принцип «творення за подобою».
У первісному сонсан, як і в первісному хьонсан Бога, містяться первісні янсон і имсон, що перебувають у взаємодоповнюючих стосунках. Тобто первісні янсон і имсон є атрибутами первісних сонсан і хьонсан Бога.
Якщо Бог існує на основі гармонійної єдності дуальних властивостей, то що є центром дуально-врівноваженого існування? Любов.
Що ми маємо на увазі, коли говоримо, що Бог - Бог серця? Це означає, що перед усім іншим, самий центр, сутність Його існування - це те, що ми називаємо серцем. Ми використовуємо цей термін, оскільки в нас є щось у самому центрі наших емоцій, що ми називаємо серцем, і застосовуємо це аналогічно до Бога
.
Головний атрибут Бога це серце це сама суть Божого буття.
Як ми розуміємо серце Бога у відношенні до творіння? Перший крок - це те, що ми бачимо, як Бог виражає Себе в творінні. І як Він це робить?
Бог - це Творець. Він - джерело життя, джерело любові. Як джерело, ми говоримо, що Бог це партнер-суб'єкт любові, який створює відповідного об'єктного партнера любові.
Це відношення між суб'єктом і об'єктом партнером - це спосіб творення необхідної умови для виникнення любові, щоб емоції стали реальністю.
Повертаючись до визначення серця, це емоційний імпульс, який привносить в себе область емоцій. Це надає зв'язуючу основу між нездійсненою реальністю і створеною реальністю. В області емоцій, області почуттів, де реалізується любов і радість, це зв'язуюча категорія між нездійсненою і створеною, між суб'єктним партнером любові та об'єктним партнером любові.
У намаганні зрозуміти любов Бога, серце Бога, ми насправді рухаємося до початку нашої віри.
Ми можемо розпочати з Біблії. Бог Старого Заповіту - це Бог, який емоційно взаємодіє зі Своїм народом. Його серце кричить від болю за свій народ. Він має зобов'язання перед Своїм народом. Це зобов'язання батька перед своїми дітьми.
Ця основна парадигма, яка виражена ще чіткіше в Новому Заповіті через батьківський зв'язок між Богом і Ісусом.
В Старому Заповіті ми знаходимо акцент на серце Бога. Бог прагне визволити своїх дітей від страждання, і якщо людство не звертає уваги на Бога, у Серці Бога з'являється біль та страждання. Це виражено, наприклад, в Біблії після гріхопадіння: “І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.” (Буття 6:6).
Бог — це Особистість, яка має інтелект, емоції та волю; й одночасно Він Суб’єкт любові. Він абсолютний, незмінний та унікальний. Ми відкриваємо Бога, необхідного нам, людям. Він повинен мати особистісну природу. Якщо в Бога є особистісна природа, то в Нього мають бути емоції, інтелект та воля. Для створення стосунків з людьми Бог повинен бути Особистістю, що має волю, ідеали та всі внутрішні та зовнішні атрибути, які ми тільки можемо собі уявити. Усі аспекти Божої Особистості: емоційний, вольовий та інтелектуальний — повинні бути досяжними нашому розумінню.
Оскільки Бог теж має емоції, інтелект та волю, в Нього також є Свої бажання, обставини та Шімджон.
Зараз багато християн вважають, що оскільки Бог — унікальний та абсолютний Творець, найвища Сутність добра, то стосунки між Ним та людьми, Його творінням, неможливі. Творіння — найнижча сутність, Творець — абсолютний та святий.
Однак давайте спробуємо подивитися на них з точки зору концепції любові. Якою б найвищою Сутністю добра не був Бог, яким би найнижчим не було творіння, для того, щоб бути пов’язаними стосунками любові, вони повинні бути особистостями схожими, по суті, їх Шімджон повинні бути однаковими.
У людей повинна бути можливість встановити з Ним досконалі стосунки. Інакше, існування Бога взагалі не має до нас ніякого відношення. Таким чином до теперішнього часу філософія не могла проголосити Бога Особистістю й відповідно Його шанувати.
Бог — нематеріальна Сутність, Він не має форми. Сутність Бога — енергія, тому Його не можна побачити, навіть опинившись в духовному світі. Бог невидимий. Бога не можна побачити. Чи можна побачити енергію? Сутність Бога — енергія, тому, навіть опинившись в духовному світі, ви Його все одно не побачите.
Якщо вважати Бога великим, то можна сказати, що Він нескінченно великий; якщо уявити Його маленьким, то можна сказати, що Він нескінченно малий. Таким чином, Бог може за Своїм бажанням опинитися в будь-якому місці Всесвіту.
Якою істотою є Бог? Бог схожий на душу всесвітнього буття. Бог схожий на душу Всесвіту. Чи можете ви бачити свою душу? Духовний світ схожий на душу. Він є тим місцем, яке перевершує час і простір.
На кого схожий Бог? На своїх синів та дочок. А хто ви такі? Божі сини та доньки. Ви схожі на Бога. Тобто Бог — це Особистість. Чи може Бог бути якоюсь безформною масою?
Яким чином Бог, Першопричина, створив людину? Він створив її за Своєю подобою. При створенні людини, за основу Бог узяв Свій вигляд. Що це значить? Я схожий на Батька, а на кого схожий Батько? На мене. Цим усе пояснюється.
Отже, якщо ми станемо шукати Бога, яким ми Його побачимо? Зрозуміло, що схожим на нас. Таким чином, усе стає на свої місця.
Якщо Богу необхідна любов, то кого Він буде любити? Істоту, яка на Нього схожа. Богу потрібен партнер, який Йому сподобається та з яким Він зможе розділити любов. Якщо цей партнер — людина, то, з її точки зору, Бог обов’язково повинен бути особистістю. Всі елементи, притаманні Богу, повинні на сто відсотків співпадати з елементами, притаманними людині.
Усі якості душі та тіла Бога і людини повинні бути в гармонії один з одним. Саме тому Бог повинен мати емоції, інтелект та волю.
У Бога немає тіла, тому можна зробити висновок, що тих, в кого воно є, Бог повинен цінувати навіть більше, ніж Самого Себе.
Бог — Батько людства, а люди — Його сини та доньки. Людина була створена як кість від костей і тіло від тіла Бога (Бут. 2:22-24). Він вклав у створення людини Всього Себе до мозку кісток.
Якщо Бог і справді наш Батько, Він не захоче створювати Своїх дітей нікчемними, ні на що не здатними істотами. В цьому немає жодних сумнівів. Всезнаючий та всемогутній Бог наділив нас здатністю зайняти положення, однакове з Ним, тому наша совість прагне до найкращого.
Відносини між Богом та людиною — це відносини між Батьком та дитиною. В чому особливість цих стосунків? Центр, де перетинаються любов, життя та ідеали Батька та сина, є найвищою точкою їх дотику. В ній перебувають разом їх любов, життя та ідеали. Досягнувши її, ми виявимо, що Божа любов, життя та ідеали являються нашими життям, любов’ю та ідеалами. Такого еталону можна досягти лише в стосунках Батька та дитини, які є первинними.
Людина народжена заради стосунків любові з Богом як Його абсолютний партнер. Коли ми займаємо це положення, Бог стає нашим Батьком, а ми — Його синами та доньками. Люди прагнуть до найкращого. Якби існувало більш високе положення, його обов’язково варто було б відвести людині. Таким чином, стає очевидним, що Бог — Батько людства, а ми — Його діти.
Бог створив людину, тому що це — єдиний спосіб відчути любов. Крім людей, у Бога немає партнера, якого Він міг би любити.
Щоб створити ідеальну, досконалу форму, що має величезну цінність, Бог повністю вклав себе в створення людини. Створивши перших людей, Адама та Єву, Бог хотів жити заради них, а не заради Самого Себе. Суть ідеального буття в тому, щоб жити заради інших, заради свого об’єкта. Цей принцип лежить в основі Всесвіту.
Серед усіх релігій тільки християнство представляє Бога в такому світлі. Саме християни почали називати Бога Батьком. Вони були єдиними, хто відкрив батьківство Бога й зробив це відкриття головною ідеєю своєї релігії. Крім того, вони стверджували те, що Бог єдиний.
Саме тому християнство стало світовою релігією, здатною об’єднати весь світ. Воно прокладає шлях до об’єднання світу.
Як ми можемо найкраще наслідувати Бога? У Бутті 1:28 написано, що Бог дав людям Три Великі Благословення: І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!
Ми стаємо співтворцями, маючи дітей, виховуючи їх, переживаючи чотири сфери шімджон, проходячи основні етапи любові. Усе це відбувається у сім'ї.
Ідеальним об'єктом для Бога стає сім'я, де ми стаємо співтворцями, де ми можемо сказати, що ми і дитина, і батько. Саме це робить нас співтворцями.
Бог створив Всесвіт не заради розваги. Це було не просто хобі. Створення світу не могло відбутися просто так, без будь-якої мети, без напрямку та ідейного змісту. Коли Бог творив, Ним рухала найвеличніша мета та ідеологія всесвітнього масштабу, тому ми не можемо заперечити, що все існуюче — від мікроорганізмів до цілого Всесвіту — містить в собі ідею, пов’язану з Божим Шімджон.
В чому ж полягає мета створення світу, пов’язаного з цією ідеєю? Поза всяким сумнівом, Бог хотів створити світ, в якому б знайшла втілення ідеологія Його любові, де стосунки людей ґрунтувалися б на любові, де люди б раділи любові, жили в любові.
Бог Всюдисущий, значить, може всюди за мною наглядати. Він все знає, тому може бачити всі мої таємниці, тому мені просто нема куди подітися».
Божа душа міститься не тільки в Його слові, але і в Його творінні. Куди б ви не пішли, всюди: й на небі, й на землі, присутня Божа душа. Нема такого місця, де б не було Бога, інакше кажучи, Він Всюдисущий.
Божа душа перебуває в усьому, що ви бачите, тому якщо ви хочете перебувати в душі Бога, спробуйте обійняти все, що є на небесах та землі, як свою власність. Божа душа така сама. В ній перебуває лише людина, що пройшла найвищим шляхом духовної досконалості.
Якщо ви досягли стану, в якому лише один ваш погляд на птаха або ароматну квітку спонукає вашу душу оспівувати вічність, ви живете не серед речей, а в самому центрі Божої душі.
Уявіть собі, що повітря — це дихання Бога. Коли насувається тайфун, уявіть, що це — піт, який проливає Бог, долаючи тяготи на Своєму шляху, працюючи заради цього світу. Дивлячись на сонце, пам’ятайте, що воно символізує джерело життя всього Всесвіту, і вчіться в нього Божої любові.
Природа — це підручник або наочне приладдя, яке створив Бог для того, щоб Його улюблені сини та доньки могли доторкнутися до Його Шімджон і відчути радість.
Тому що Він абсолютно слухається любові. Вам це подобається, чи ви з цим не згодні? Крім того, Бог всюдисущий. Бог абсолютний, тому Він створив людину в якості Свого абсолютного партнера. Божа любов перебуває всюди.
Якщо у Всесвіті існує єдиний Суб’єкт, здатний наповнити душі всіх людей, то що Він собою являє? Він невідмінно повинен бути єдиним абсолютним центром. Ця абсолютна Сутність повинна бути здатною заповнити любов’ю всі куточки людської душі. Тому Вона повинна бути безмежною.
Скільки любові потрібно Богу, щоб наповнити душі мільярдів людей, тобто всього людства? Його любов повинна бути абсолютною. Звідси й виникає необхідність в словах «всезнаючий», «всемогутній» та «всюдисущий». Вони необхідні Богу.
В книзі Йова підіймається питання: чому Бог робить все, що хоче диявол? Сутність Бога — це безкорислива любов, тому Він не може діяти посатанинському, навіть по відношенню до самого сатани. Ось чому ми називаємо Його істинним!
Він править за допомогою закону, але цей закон ґрунтується на владі любові. Мета всесвітнього закону — сприяти здійсненню такого правління. Бог створив людину, тому що сумував за любов’ю. Він міг би існувати й сам, навіщо ж Йому це знадобилося? Йому потрібна була любов, яка дає стимулюючий імпульс.
Історія рухається в напрямку до епохи розвитку науки, що прагне пояснити походження видів, збагнути причину всього й докопатися до основ. Значить, релігії теж треба крокувати в ногу з цими тенденціями.
Повинна з’явитися релігія, здатна довести існування Бога, спираючись на суб’єктивний світогляд, і пояснити факти, що стосуються нашого світу та його створення. Такої релігії досі ще не було, тому якщо Бог живий, Він повинен підготувати для неї підґрунтя.
Онтологія нової релігії повинна пояснювати, що усі релігії кажуть не про різних богів, а про один і той самий Абсолют. Крім того, вона повинна показати, що уявлення про Бога в різних релігіях ґрунтувалися на частковому розумінні Його атрибутів.
Фундаментальна причина міжрелігійних конфліктів також полягає в невизначеності їх онтоло- гій. Абсолют може бути лише один, не може бути два або три Абсолюти. Однак, лідери кожної релігії наполягають на тому, що їх Бог істинний, а Бог, в якого вірять інші — хибний. Таким чином, виникла ідея про те, що в кожній релігії — свій Абсолют, що привело до абсурдного твердження про існування декількох Абсолютів.
Звідси випливає висновок про те, що Бог, в якого вірить кожна релігія, відносний.
Мета будь-якої релігії — встановити систему абсолютних цінностей. Основою такої системи повинні були стати теорії, що пояснюють Божу любов та істину.
Однак дотепер ці теорії були відносними. Тобто, релігіям досі ще було не під силу встановити систему абсолютних цінностей, яка б дозволила вибратися з хаосу. Приходимо до такого висновку. Схожа реальність — неминучий результат нездатності релігій чітко пояснити сутність Абсолюту.
Див. також
Джерела
Про нас