Людина є центром Всесвіту, але ніхто навіть не знає, чому вона з'явилась. Крім того, світ мінералів, рослинний і тваринний світи, центром яких є людина і які горизонтально поєднанні в три стадії, мають у своїй основі парну систему.
Основою Всесвіту є не енергія, а концепція суб'єкта й об'єкта. Всесвітня основа починається з цієї концепції. Для суб'єкта й об'єкта має бути положення. Має бути положення суб'єкта й положення об'єкта.
Для їх походження повинна бути основа, це дуальні властивості. Ці суб’єкт і об’єкт не могли створитися в самій людині. Вони потребують основу. Нею є дуальні властивості, серед яких повинні бути первісний сон-сан і первісний хьон-сан. Якби не було суб’єкта й об’єкта, між якими проходить взаємодія, то сила б не з’являлася. Сила не з’являється самостійно. Для її виникнення неодмінно повинні бути суб’єкт і об’єкт.
Основою явищ у Всесвіті є не енергія, а розширення сфери гармонії після початку певної дії. Але дія не відбувається тільки за рахунок «плюсу». Дія починається у взаємодії «плюсу» і «мінусу», тому у дії неодмінно присутні суб’єкт і об’єкт.
Всі види любові: дитяча, братів і сестер, подружня, а також батьківська — виникають через єдність суб‘єкта й об‘єкта. Союз любові суб‘єкта й об‘єкта не можна розділити. Якщо це зробити, істинна любов зруйнується і зникне.
Любов, яку переживає чоловік, виходить не від нього самого, а від жінки. Жінка також відчуває любов, яка виходить не від неї самої, а від чоловіка, її партнера. Тобто господарем любові є партнер. Отже, більше за любов ми повинні цінувати свого партнера, необхідно бути йому вдячним і жити заради нього.
ВІдносини душі та тіла — це відносини суб’єкта й об’єкта.
Для дії. Дія ж — задля руху. Ось що виходить. Серед речей, які існують у світі, немає нічого, що б не рухалось.
Якби не було суб’єкта й об’єкта, між якими проходить взаємодія, то сила б не з’являлася. Сила не з’являється самостійно. Для її виникнення неодмінно повинні бути суб’єкт і об’єкт.
Коли коловий рух суб’єкта і об’єкта, що відбувається в одній площині, стає сферичним рухом у трьох вимірах, проявляється гармонія творення. Тобто відмінність орбіт, форм, станів, напрямів і кутів колового та сферичного рухів, а також зміна швидкостей взаємодії суб’єктів і об’єктів породжують красу гармонії в усьому її безмежному різноманітті.
Все суще — світ мінералів чи світ рослин — народилося з ідеальним знаменником завдяки зв’язку любові між суб’єктом і об’єктом, в основі якого лежить любов.
Все суще — це результат. Результуюча істота не може народитися без причини. Цю причинну істоту ми називаємо Богом. Бог є вічною істотою завдяки циркуляції енергії суб’єкта й об’єкта, які знаходяться в Ньому Самому.
Всесвіт неодмінно потребує стосунків суб’єкта й об’єкта. Все існує у відповідності до зв’язку між суб'єктом і об'єктом, отже, цей Всесвіт утворився на основі концепції парної системи.
Висновку про те, що все з’явилося на таких засадах, можна дійти на тій підставі, що центром усього є любов, усе потребує любові.
Це стосується і мінералів. Позитивний і негативний іони знаходяться у взаємодії. У рослинному світі все обов’язково існує, спираючись на маточку й тичинку, тварини теж існують завдяки наявності самки й самця
Структура Всесвіту не виникла всліпу. Цей величезний Всесвіт відповідає взаємодоповнюючим стосункам суб’єкта й об’єкта. Він здійснює дію віддавання-та-прийняття та існує вічно, дотримуючись колії вічного закону.
Якщо дотримуватись колії закону, існуватимеш вічно. Якщо ж її не дотримуватись, почнеться руйнування. Ми житимемо довго, коли їстимемо, матимемо нормальне травлення і постачання поживних речовин через кровоносні судини.
Подібно до цього повинно відбуватися нормальне постачання у Всесвіті. Вічне існування там, де є і віддавання, і прийняття.
Див. також
Джерела