Людська здатність отримувати знання включає аспекти сприйняття, розуміння та розсуду. На якому етапі відбувається пізнання? Відповідь на це питання визначає походження пізнання.
Емпіризм стверджує, що пізнання відбувається на етапі сприйняття, іншими словами, через почуття.
Натомість, раціоналізм стверджує, що пізнання відбувається на етапах розуміння та розсуду. Іншими словами, емпіризм говорить, що пізнання здобувається через досвід, тоді як раціоналізм говорить, що воно здобувається через розум.
З іншого боку, англійський філософ Френсіс Бекон (1561—1626) заснував емпіризм, у якому вважалося, що істина пізнається тільки через особистий досвід.
Ця школа стверджувала, що людська свідомість схожа на чистий аркуш паперу; для отримання нового знання необхідно звільнитися від упередженого погляду і спробувати пізнати істину на основі власного досвіду й спостережень за зовнішнім світом.
Джон Локк (1632-1704) систематизував емпіричний спосіб мислення щодо здобуття знань у своїй праці “Есе про людське розуміння”. Він вважав людський розум подібним до чистого аркуша паперу (tabula rasa), на якому нічого не написано, і стверджував, що всі ідеї походять з досвіду.
Досвід буває двох видів: зовнішній та внутрішній, тобто відчуття та роздуми. Набуті ідеї є або простими, або складними. “Прості ідеї” здобуваються через “відчуття” та “роздуми”; “складні ідеї” представляють собою комбінацію простих ідей, підвищених за розміром за допомогою факультету розуміння.
Прості ідеї спричинені двома видами якостей, що існують у предметі: “первинними якостями” та “вторинними якостями”.
Первинні якості - це ті, які існують у предметі так, як вони сприймаються - такі як міцність, розмір, форма, рух, спокій і число.
Вторинні якості - це ті, які предмет передає суб'єкту для створення таких суб'єктивних ідей, як кольори, запахи, смаки та звуки. Локк визначив знання як “сприйняття зв'язку і відповідності, або невідповідності та розбіжності будь-якої з наших ідей”.
Таким чином, як раціоналізм, який звеличував розум та заперечував Бога, так і емпіризм, який віддавав перевагу людському досвіду й експериментальній науці, відкидали містицизм і релігійні забобони. Ці обидві школи, незалежно від того, використовували вони розум чи емпіричні дослідження, мали тенденцію відділяти людину й природу від Бога.
Див. також
Джерела