Істина є вічною та незмінною. Як тоді нам знайти істину, як відрізнити добро від зла у цьому порочному світі? Для цього потрібно відкинути свій егоїзм і шукати найнижчого положення. Біблія також навчає: «Хто бо підноситься, буде понижений…»
У Біблії мовиться: «І пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить» (Ів. 8:32).
Істина проста. Її не можна заперечувати. Навіть через тисячі і десятки тисяч років ця істина залишиться незмінною.
Істина не обмежується лише індивідуальними рамками. Істина охоплює все, її можна застосувати до всього, вона намагається встановити зв‘язок з тим, що цінно для всіх. Всі шукають істину, всі її люблять, тому істина повинна бути у всьому.
Вона кругла, кутаста чи пласка? Яке її визначення? На основі чого можна дати їй визначення? Ось у чому питання! Коли ми говоримо про істинну людину, то кого маємо на увазі? В істинної людини також є очі, ніс, рот і всі частини тіла.
Чи прив’язано поняття «істина» до певного місця в просторі, чи воно не обмежене рамками простору? Воно їх перевершує! Чому істина не повинна мати просторових обмежень? Що це означає? Зрозуміло, що вона повинна мати такий зміст, який може бути відображенням та мірилом усього.
Істина людина — це людина, яка поважає людей одного віку зі своїми батьками як батьків, людей, однакових за віком з братами та сестрами як своїх братів та сестер, таким чином, поважаючи всіх, немов свою родину.
Шімджон такої людини вище за будь-які світові бар’єри й кордони та здатен любити все людство. Тільки в цьому випадку вона буде мати здатність любити батьків справжньою любов’ю.
Істинна людина повинна любити не тільки тих, хто любить її, але навіть і ворогів, які бажають їй смерті! Ми можемо повністю довіритися їй, поділитися з нею своїми проблемами та покладатися на неї в усьому.
Коли ви росли, то вам, мабуть, зустрічалися люди, які вам не подобалися. А тепер скажіть мені — якщо людина кого-небудь ненавидить, чи вона істина людина, чи неправдива?
Звичайно, неправдива! В світі таких багато… Істинна людина повинна залишатися такою по відношенню до обох сторін.
Істина починається за рамками історії. Витоки істини потрібно шукати поза межами нашого оточення, тому людина не може бути об’єктом релігійної віри.
Звичайно, дехто вважає еталоном віри засновника своєї релігії, але є й такі, хто шукає істину в Богові, за межами людського фактора. Отже, джерело істини не знайти ні в житті людей, ні в реаліях суспільства протягом всієї історії.
Зрозумійте, що слово «істина» не може вживатися, поки в Бога немає основи. Істина походить від Бога. Вона може втілитися лише завдяки Йому. Якщо Бог піде геть, зникне й істина, а замість неї виникне джерело зла.
Ось чому Він проявлявся в кожному поворотному моменті історії та релігії. Присутність Абсолютної Істоти конче необхідна!
Джерело істини неможливо відкрити лише у зв’язку з людиною. Істина — це абсолютний еталон.
Значить, про неї неможливо говорити, не згадуючи Бога, Абсолюту. Чому? Та тому, що досі на землі не було істинних батьків!
Люди втратили зв’язок з джерелом великих принципів Всесвіту, тому, не виправивши своїх основ та коріння, вони не знайдуть джерело миру в усьому світі. Це абсолютна істина!
Істинне серце незмінне. Тому без його допомоги ви не зможете встановити еталон і не зможете що-небудь оцінити. У вас просто не буде глибинної суті, яка відповідає абсолютному еталону!
Все, що не дотягує до цього еталона, недовговічне. Наприклад, метр теж має свій еталон. За допомогою еталона ми можемо визначати, що правильно, а що ні. Коли виникає проблема, нам варто лише звіритись з еталоном.
В любові не буває ні революцій, ні змін. Мінливі речі не цінуються!
Діаманти вважаються дорогоцінними завдяки своїй незмінній твердості. Золото цінується за особливий незмінний золотистий колір, а перлини — за незмінний, вишуканий та гармонійний відтінок. Чому ми вважаємо їх дорогоцінностями саме за незмінність? Тому, що ця якість відповідає еталону для визначення цінності всього існуючого у Всесвіті.
Що ж тоді є основоположним еталоном цінності всього у цьому Всесвіті?
Еталон — незмінна та непорушна любов. Вона не ламається, незважаючи на видиму крихкість. Може здатися, що нею можна розпоряджатися як завгодно, але це не так. Любов повністю охоплює людину. Не людина нею розпоряджається, а вона людиною.
Що є єдиним і абсолютним еталоном, яким можна виміряти все існуюче не тільки в видимому Всесвіті, але й у вічному світі? Це — фундаментальне питання! Таким еталоном є любов. Тому вона не піддається сезонним змінам.
В істини немає ворогів та недоброзичливців. Те, що подобається одним і не подобається іншим, не може бути досконалою істиною!
Яким би хорошим не було значення істини, воно неможе замінити батька й матір, чоловіка та дружину, синів і доньок. В чому полягає найбільша з усіх істина? Це — батьки, подружжя та діти. Вище цієї істини нема нічого.
Любов. Що є центром вищої істини, з цієї точки зору? Ми називаємо Бога Сутністю істини, добра, любові та життя, але що це значить?
Ці слова, по суті, значать одне й те саме. Без уявлення про любов і життя неможливо визначити, що є істиною. Щоб людина могла говорити про справжню істину, потрібно щоб в її житті було прагнення до істини, жага істини.
Істина не обмежується лише індивідуальними рамками. Істина охоплює все, її можна застосувати до всього, вона намагається встановити зв‘язок з тим, що цінно для всіх. Всі шукають істину, всі її люблять, тому істина повинна бути у всьому.
Завдяки релігії грішна людина долає незнання внутрішнього плану, розвиваючись духовно та інтелектуально через дух та істину (Іван. 4:23).
Можна виділити два аспекти істини: внутрішня істина — це духовне знання, явлене нам через релігії, яке допомагає людям подолати внутрішнє незнання, і зовнішня істина — знання про світ природи, які ми отримуємо за допомогою науки і які допомагають людям позбавитися від зовнішнього незнання.
Релігія і наука, призначення яких — подолати два аспекти незнання, від самого початку пішли окремими шляхами, тому здавалося, що в процесі свого розвитку вони займали протилежні, несумісні позиції.
Однак для того, щоб людство цілком подолало два аспекти незнання і досягло мети первозданної душі — повністю втілило добро, у певний період історії повинна з’явитися нова істина, яка зможе привести до згоди релігію і науку, що прагнули прийти до порозуміння, та розв’язати всі їхні проблеми в одному руслі.
Віруючі різних релігійних течій, зокрема християни, можуть бути неприємно вражені, довідавшись про необхідність появи нової істини. Вони переконані, що їхні писання досконалі та бездоганні. Звичайно, істина сама по собі унікальна, вічна, незмінна та абсолютна.
Проте святі писання є не самою істиною, а лише підручниками, які їй навчають. Вони давалися в різні історичні епохи залежно від рівня духовного та інтелектуального розвитку людства. Природно, що глибина і обсяг вчень та спосіб викладу істини змінювалися залежно від епохи.
Тому було б неправильно вважати, що такі підручники пояснюють абсолютну істину до найдрібніших деталей.
Об’єднавши внутрішню істину, предмет дослідження релігії, і зовнішню істину, предмет дослідження науки, нова істина повинна допомогти всім людям подолати незнання, внутрішнє і зовнішнє, і повністю осягнути два типи знання.
Нова істина допоможе грішним людям протистояти намірам злої душі та невідступно слідувати прагненням первозданної душі, втілюючи добро. Таким чином, вона дасть можливість позбутися як протиріччя, зумовленого протистоянням добра та зла в душі людини, так і згаданого вище протиріччя, з яким зіштовхуються віруючі на шляху релігійного життя.
Див. також
Джерела