Кожен із нас стає щасливим, коли здійснюються його бажання. Найчастіше слово «бажання» розуміється нами не в його первісному значенні, оскільки наявні життєві обставини здебільшого сприяють тому, що у своїх бажаннях ми маємо на меті не добро, а зло.
Бажання це частина первісної природи, якою Бог наділив людей. Мета творення — в тому, щоб відчувати радість, досягнення якої неможливе без здійснення бажань.
Якщо б у нас не було бажань, ми ніколи не змогли б відчувати радість. Не маючи бажань, ми не хотіли б ні отримувати любов Бога, ні жити, ні робити добрі вчинки, ні розвивати себе.
Це було б перешкодою навіть на шляху існування й розвитку людського суспільства.
Спільною психологією людей, які живуть на землі, є бажання, щоб сьогодні було кращим, ніж учора, і щоб завтра було кращим, ніж сьогодні.
В людині є протиріччя. Її тягне у дві протилежні сторони: первозданна душа прагне втілити добрі бажання, а зла душа — злі бажання. Їхні прагнення ведуть у людському «я» запеклу боротьбу одне з одним, намагаючись утілити в життя дві взаємовиключні цілі.
Будь-яка форма існування приречена на занепад, доки в ній залишається таке протиріччя. Тому людина, маючи в собі протиріччя, живе на межі руйнування. Однак не може бути, щоб це протиріччя було притаманне людству з моменту його виникнення.
Жоден предмет чи істота у творінні не можуть з’явитися на світ, якщо вже в момент зародження в них існує протиріччя. Якби людям судилося мати його ще до своєї появи, вони не змогли б навіть з’явитися на світ.
Тому протиріччя виникло вже після зародження людства. У християнстві такий руйнівний стан людини називається гріхопадінням.
Люди так і не знають, що таке первозданна душа, яка породжує добрі бажання; звідки взялася зла душа, яка дає початок злим бажанням, що протидіють прагненням первозданної душі; де корінь протиріччя, яке веде людину до самознищення.
Щоб вести життя добра, керуючись бажаннями первозданної душі і нехтуючи злими бажаннями, необхідно раз і назавжди покласти край цьому незнанню і навчитися відрізняти добро від зла.
З перших днів історії й дотепер люди перебували в безперервному пошуку істини, яка б звільнила їх від незнання й відновила знання. За допомогою релігії людство йшло шляхом пошуку внутрішньої істини, а за допомогою науки прагнуло знайти зовнішню істину. Релігія і наука, кожна у своїй сфері, були методами подолання незнання й пошуку двох аспектів однієї істини.
Отже, релігія та наука мають об’єднатися і разом вирішити нагальні проблеми; при цьому два аспекти істини, внутрішній і зовнішній, будуть розвиватися в повній гармонії. Тільки повністю позбувшись незнання і живучи життям добра, відповідно до прагнень первозданної душі, ми насолоджуватимемося вічним щастям.
Див. також
Джерела