Есхатологія

У Старому Завіті є апокаліптичні книги, наприклад, Книга Даниїла, що містять описи духовних явищ.

Розрізняють індивідуальну есхатологію, яка є вченням про життя після смерті людської душі, та універсальну есхатологію, яка висвітлює вчення про цілі та призначення світу й людської історії.

Смерть, особистий суд, пекло, чистилище, небеса — це традиційні теми для індивідуальної есхатології.

Переходячи з цього фізичного світу, ми переживаємо особистий суд. Це визначає, куди ми потрапимо у духовному світі.

У католицькій традиції існують три царства у вічному духовному світі: пекло, чистилище, небеса; протестанти вірять лише небеса і пекло, без чистилища.

Теологія Об'єднання пояснює, що ці різні царства з'явилися після гріхопадіння. У ідеалі не було б потреби в чистилищі, де людина проходить кару і очищення, щоб бути звільненою від своїх гріхів та підготовленою до входу на небеса.

Так само, пекла, не існувало б, якби перші людські предки виконали свою відповідальність і досягли досконалості.

Навпаки, він є частиною первісного творення, створений як місце, де індивіди, які виконали мету творіння, будуть насолоджуватися вічним життям як духи після завершення їхнього життя на землі.

Отже, індивідуальний есхатон спочатку не був задуманий як час суду, під час якого люди ймовірно були б засуджені до кари, чи тимчасової, чи вічної, або принаймні відправлені в самотнє царство далеко від тих, кого вони любили на землі.

Смерть була задумана як природний перехід з фізичного царства в духовне, де наш дух вічно радіє у світі, в обіймах Бога, Небесного Батька всього людства.

У традиційному християнстві немає доктрини загального спасіння. Пекло залишається після останнього суду. Насправді, останній суд - це подія, де злі померлі люди отримують тіло лише для того, щоб страждати в пеклі.

Вони вже у пеклі духовно, але на воскресінні, на останньому суді, на пришесті Христа, добрі люди воскресають і отримують тіло, щоб жити у небі вічно. Але злі люди воскресають для суду, що означає, що вони будуть у пеклі вічно. Це суперечить будь-якій ідеї універсального спасіння. Індивідуальний есхатон не мав бути часом суду.

Читаємо у Біблії, що коли Ісус був розп'ятий і пішов у духовний світ, багато гробниць відкрилися, і святі Старого Заповіту з'явилися людям. Таким чином, ідея воскресіння мертвих людей, які знову з'являються живими, пов'язана з есхатоном.

Коли люди воскресають, вони мають перетворене або трансформоване тіло. У Теології Об'єднання це воскресле тіло - це духовне тіло, вічний дух особи, яка померла до есхатону і яка тепер може досягти вищого духовного царства.

У юдейсько-християнській традиції, з лінійним уявленням часу, есхатон є кінцевою точкою історії.

Все прямує до цієї точки, кульмінаційної точки, завершення роботи Бога. Бог бере участь у людській історії, і його дії в історії ведуть весь процес спасіння вперед.

Провидінційний план розгортається в людській історії, і останні дні, есхатон, це той час, коли завершується кульмінація людської історії.

Кінець світу або апокаліпсис — це не час страху та глобальних катастроф, як вірили багато християн аж до сьогоднішнього дня, а час радості, коли здійсниться заповітна мрія людства, його споконвічне бажання.

Однак християнам дуже важливо зрозуміти, чи буквально все так і відбудеться, чи ці вірші, так само як інші важливі місця в Біблії, мають символічне значення.

Небо та земля зруйнуються (2 Пет. 3:12) і нове небо та нова земля будуть створені (Об’яв. 21:1; 2 Пет. 3:13; Іс. 66:22)

У Біблії сказано, що за часів Ноя Бог хотів зруйнувати землю, оскільки вона наповнилась насильством (Бут. 6:13), але насправді, коли настали останні дні, Він її не зруйнував. Земля, як це підтверджують наступні біблійні рядки, вічна: «Покоління відходить, і покоління приходить, а земля віковічно стоїть» (Еккл. 1:4); «І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував» (Псал. 77:69)

Небо та земля будуть судимі вогнем (2 Пет. 3:12)

У Біблії говориться, що в останні дні «небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться» (2 Пет. 3:12). Малахія, пророкуючи про часи Ісуса, сказав, що Господь прийде судити світ вогнем (Мал.4:1). Сам Ісус говорив про суд (Іван. 5:22; 9:39), і він також сказав: «Я прийшов огонь кинути на землю» (Лук. 12:49). Однак ніде немає згадок про те, що він судив кого-небудь вогнем. Тому ці слова не слід розуміти буквально. У Посланні Якова з вогнем порівнюється язик (Як. 3:6). Це порівняння допомагає зрозуміти, що під судом вогнем мається на увазі суд, що проводиться за допомогою язика, тобто суд вимовленими словами. Таким чином, суд вогнем — це суд Словом Бога.

Люди піднесуться на хмари, щоб зустріти Господа в повітрі (1 Сол. 4:17) «Повітря», про яке тут говориться, не означає небо над нашими головами. У Біблії під словом «земля» зазвичай мається на увазі грішний світ, де володарює зло, а під словом «небо» (небеса) — безгрішний світ, у якому править добро. І справді, всюдисущий Бог перебуває у всьому і всіх, зокрема й на землі, однак у молитві говориться: «Отче наш, що єси на небесах» (Матв. 6:9); хоча Ісус народжений на землі, про нього кажуть, що він — це «Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі» (Іван. 3:13). Таким чином, «зустріч Господа в повітрі» означає, що святі приймуть Господа у світі, де володарює добро. Цей світ виникне, коли Христос прийде знову і, знищивши верховну владу сатани, відновить Царство Небесне на землі.

Розглянувши різні події теперішньої епохи, ми можемо зробити висновок, що насправді останні дні вже настали. У цих подіях можна виявити ознаки відновлення Трьох Благословень, утілення яких і є метою Божого провидіння відновлення. Як сказав Ісус: «Від дерева ж фігового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо» (Матв. 24:32).

Сьогодні ми стаємо свідками появи багатьох людей, здатних спілкуватися з духовним світом, із чого можна зробити висновок, що наша епоха — останні дні. Ми входимо в епоху, у яку зможемо досягти особистісної досконалості та відновити Перше Благословення Бога.

«І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися»(Дії 2:17).

Сьогодні, однак, властиве шімджон людини прагнення віднайти свободу первозданної душі досягло найвищої точки. Люди шукають свободу навіть ціною власного життя; вони дійсно входять в епоху, коли зможуть нарешті досягти особистісної досконалості та відновити дане їм Богом Перше Благословення. Тоді вони зможуть вільно прийти до Бога.

В наш час, коли поширення демократичних ідей досягло своєї кульмінації, настає момент відновлення первозданної цінності людини. Про це свідчить відхід від рабства, згасання расизму, звільнення меншин та малих держав, що супроводжується вимогою поважати гідність іншої людини, статева рівноправність, пропаганда дотримання прав людини тощо.

Світ, у якому втілився ідеал Божого творення, схожий на досконалу людину. У такому світі кожна людина пов’язана вертикальними стосунками з Богом, і це створює основу для того, щоб люди могли природно вступати один з одним у гармонійні горизонтальні стосунки.

Світ неминуче став би одним цілим, якби поєднався по вертикалі та горизонталі любов’ю Бога. Однак через гріхопадіння припинилися стосунки любові, які пов’язували Бога та людство вертикально, що відтак завадило тому, щоб стосунки між людьми на горизонтальному рівні стали стосунками любові. Тому історія людства і стала історією безперервних конфліктів та війн.

Сьогодні, незважаючи на це, ідеї загальної любові набувають великого поширення, і люди дедалі більше прагнуть первісної любові.

Сьогодні ми якраз підійшли до моменту, де перетинаються шляхи світу влади добра, що стоїть на стороні Бога, і світу, що перебуває під сатанинською владою зла, які протистоять один одному в останній боротьбі. Це ще один доказ того, що наша епоха є останніми днями.

Плин історії людства, у ході якої влада добра поступово відокремлювалася від влади зла, можна порівняти з потоком каламутної води.

Схоже відбувається і в історії людства: з плином часу влада зла опускається вниз, наближаючись до свого кінця, а влада добра поступово піднімається, досягаючи дедалі більшого розквіту. Після того як в останні дні шляхи сфер влади зла і добра перетнуться, через деякий час перша навіки зникне без сліду, а друга залишиться як сфера влади Бога та буде існувати вічно.

Досягши досконалості, Адам і Єва повинні були втілити Третє Боже Благословення, встановивши володарювання над світом творіння. Володарювання людини над світом творіння має дві сторони: внутрішню і зовнішню.

Під внутрішнім володарюванням мається на увазі володарювання шімджон, сповненого любові. Людина, яка досягла досконалості, набуває єдності з Богом у шімджон і може відчувати те, що відчуває Шімджон Бога. Тому вона може любити світ творіння тією ж любов’ю, що і Бог, і з таким же захопленням, як і Він, може споглядати його красу. Таке володарювання над світом творіння і є володарюванням шімджон.

Зовнішнє володарювання означає освоєння світу природи в процесі розвитку науки й техніки. Якби людина, ставши досконалою, досягла внутрішнього володарювання над світом творіння зі шімджон любові, схожим на Шімджон Бога, то її чутливість до духовного аспекту світу творіння досягла б максимального рівня.

Це сприяло б швидкому розвитку наукового знання, який дає людині зовнішнє володарювання над усіма елементами творіння.

У результаті цього вже в наш час наука досягла дуже високого рівня розвитку. І оскільки наукові досягнення супроводжуються економічним розвитком, сучасна людина змогла створити виключно сприятливі умови життя.

Див. також

• Герменевтика
• Совість
• Божа воля
• Демократія
• Ідеальне суспільство
• Абсолют
• Всесвітній потоп
• Сповідь

Джерела

• Виклад Принципу
• Чонсонґьон (Небесне Святе Письмо)
• Біблія в пер. Івана Огієнка
• Вступ до теології