Дитина є втіленням любові та зусиль своїх батьків. Вона є продовженням життя батька та матері. Більше того, в ній втілюються їх ідеали. Ті, хто народив дитину та любить її, зрозуміють, про що я кажу. Вони кажуть про свого сина: «Він — втілення моєї любові та моїх ідеалів, продовження мого життя. Це — моє друге я».
Любов, життя та ідеали батьків є підґрунтям для народження дитини. Тому, чим більше батько та мати дивляться на неї, тим симпатичнішою вона стає в їх очах, тим більше вони бачать в ній життєвої енергії, і тим більше вона здається їм ідеальним об’єктом.
Якщо діти виросли отримуючи справжню батьківську любов, вони обов’язково будуть шанобливими до своїх батька й матері.
Більш того, якщо подружжя каже один одному: «Ти стільки зробив для мене», та прагне ще більше жертвувати та піклуватися один про одного - у таку сім’ю прийде щастя.
Знайте, що історії невідомі факти, коли б відбувалась революція батьківської любові. Навіть незважаючи на те, що відбуваються революції, революція любові неможлива, тому й кажуть, що любов повинна існувати вічно. Батькам, які стали суб’єктом любові, абсолютно потрібен я. Їм потрібен тільки я, це вічна та незмінна потреба.
Чоловік та жінка повністю зливаються саме завдяки любові. На основі любові батьків, коли аж кров закипає в жилах, народився я, успадкувавши їх життя та кровний рід. Отже, хто я такий? Я плід батьківської любові. Я результат любові батьків.
Тому, що вона жертвенна й нічого не потребує натомість. Вона не прагне щось отримати. Завдяки батьківській любові, всі задоволені, всі щасливі. Вона щаслива тому, що віддає. Вона не стає щасливою, коли все отримує. Людина, яка віддає, більш благословенна, ніж та, що отримує.
Любов, якою батьки люблять дітей — це не просто любов, яка визначена життєвою долею, вона витікає від самого мозку кісток. Душа батьків наповнена такою любов’ю, що, навіть при всьому бажанні, вони не зможуть забути про ці стосунки і не зможуть розірвати їх. Коли батьки відчувають, що їх пов’язує з дітьми життєва доля, то з їх душі природно виливається любов до дітей.
В основі яких стосунків лежить любов? Якщо батьківська любов — це причина, то діти — це плоди любові, її результат. Так виглядають стосунки між батьками та дітьми. Результат і причина не знаходяться далеко одне від одного, вони починаються з одного місця.
Що мають на увазі, коли кажуть, що батьківська любов — це причина, і що я з’являюся в ній як результат.
Батьківська любов така, що навіть коли дитина зробить щось погане, вони все одно будуть прагнути бути зі своєю дитиною. Саме тому її називають істинною.
Однак, що можна сказати про дитину, якій бракує шанобливості до батьків? Вона не любить бути разом зі своїми батьками. Ви навіть можете знайти таку алегоричну розповідь у Біблії, вірно? Дехто не хоче бути разом зі своїми братами та сестрами. Вони хочуть жити, як їм заманеться. Яке це сім ‘я?
При всьому бажанні, неможливо розірвати стосунки батьків та дітей. Саме дитина має суб’єктний аспект вашого життя та любові. Розірвавши ці стосунки, ви опинитеся в положенні, в якому відмовляєтеся від себе та свого життя, але неможна відмовитися від плодів любові. Тому досить логічно, коли батьки заради дітей здатні відмовитися, навіть від свого життя.
Батьки багато піклуються про дітей, навіть нічого не знаючи про них. Можна зрозуміти всю широту, велич та глибину їх люблячого серця. Той, хто виховав багато дітей, сам відчуває, що нездатний завдати шкоди, навіть злому ворогу.
Батьківська любов продовжує віддавати навіть коли дитина відмовляється отримувати.
Народившись, дитина, відчуваючи хвилі материнської любові, автоматично шукає її груди. Тому що вона матір, і не має значення красива вона чи бридка. Це справді божественне, унікальне та гармонійне видовище.
Любов між батьками та дітьми починається з батьків. Ми отримуємо батьківську любов з самого свого народження; ми ростемо, отримуючи її. Потім настає час горизонтальної складової любові — подружнього кохання. Для того, щоб любов не закінчилася, потрібно народити дітей і любити їх.
Батьки зможуть відчути істинну любов, тільки тоді, коли в них будуть діти. Батьківську любов неможливо пізнати у стосунках між братами та сестрами.
Людина може пізнати батьківську любов, тільки почавши свій шлях від батьків, і потім, пройшовши цикл розвитку, повернутись до їхнього положення.
Цінність батьків в тому, що вони все віддають дітям. З віком батьки стають дітьми, й усе міняється місцями. Спочатку батьки навчають дітей, але коли вони досягають сімдесяти, вісімдесяти років, то швидше вони самі стають дітьми. В такому віці вже діти займають положення батьків. Діти повинні любити батьків так само, як ті ростили їх.
Батьківська душа забуває про те, що вона віддала. Більш того, віддаючи, батьки жалкують, що не можуть віддати більше. Такою є батьківська любов. Ця любов вічна. Людину, позбавлену батьків, називають сиротою. Ніхто не хоче бути сиротою.
На Заході люди думають, що подружня любов більша. Це невірно. Любов до дітей більша, ніж любов між чоловіком та дружиною.
В любові між чоловіком та жінкою, коли один з них не любить іншого, виникає конфлікт.
Натомість батьки повинні любити дітей, а діти повинні любити батьків, тому вони й змагаються, хто кого зможе більше любити. Любов між батьком і дитиною є центром, вертикальною любов’ю, тому вона ближче до небесного закону.
Отже ми можемо дійти висновку, що любов заради інших ближча до істинної любові.
Див. також
Джерела
Про нас