Створивши людей в якості Своїх дітей, та поставивши їх в положення господарів творіння, Бог наділив їх найдорожчим та найкращим даром — совістю. Цей особливий дар, даний нам як компас, що напучує нас в нашому земному житті. Ким би ми не були, ми не можемо уникнути впливу совісті з моменту народження і до самої смерті.
Совість — це отримана при створенні здатність душі людини завжди направляти її до того, що вона вважає добром. Добро є основою совісті. Еталон совісті анітрохи не відрізняється від еталону добра.
Чи відповідає совість людини Небесному закону на сто відсотків? Ні, цьому перешкоджають безліч перепон.
Через гріхопадіння люди втратили знання про Бога і не можуть пізнати абсолютний еталон добра. Тому вони нездатні встановити абсолютні критерії суджень для своєї совісті. Оскільки критерії добра змінюються, уявлення про те, що значить жити по совісті, теж змінюється. Через це навіть між людьми, які живуть по совісті, часто виникають конфлікти та протистояння.
Не знаючи абсолютного еталону добра, совість людини направляє її до того, що вона вважає добром, але ці критерії добра можуть відрізнятися від первозданного еталону. Однак первозданна душа протистоїть цьому і впливає на совість, направляючи її на істинний шлях.
Оскільки будь-яка сила є результатом дії віддавання та приймання, ця сила також не є винятком. Сила совісті не може з’явитися сама по собі, її існування можливе лише тоді, коли совість займає положення об’єкта стосовно певного суб’єкта, і вони, створивши умову для взаємодії, вступають у дію віддавання та приймання.
Суб’єктом нашої совісті є Бог.
Величніша та найважливіша функція совісті полягає у тому, щоб допомогти нам стати істинними батьками, істинними вчителями та істинними господарями. Іншими словами, наша совість діє від імені Бога, займаючи положення істинного батька, істинного вчителя та істинного господаря, спрямовуючи і виховуючи нас від самого народження.
Однією з функцій совісті є відповідальність скеровувати та контролювати щомиті кожен наш рух. Ось чому совісті відомо кожне наше слово, кожен рух, й навіть кожна наша думка раніше за батьків, вчителів і навіть Бога. Справа в тому, що основоположна роль, якою Бог наділив совість, полягає в тому, щоб напучувати та спостерігати за нашим життям.
Наша совість завжди звертається до нас, щоб допомогти, щоб пов’язати нас з істинною любов’ю. Наша совість, як батьки, спонукає нас стати добрими альтруїстами. Вона напучує нас чинити згідно з Божою волею. Але в душі кожного, крім голосу совісті, є бунтар, який постійно дає про себе знати. Цей бунтар — це ніщо інше, як наше тіло.
На кого схожа совість? На Бога, тому ми і говоримо, що вона знаходиться на стороні Бога. А кого нагадує тіло? Воно нагадує сатану, тому ми вважаємо його таким, що належить стороні сатани. Як тільки тіло збирається вчинити погано, совість йому заважає. Наша совість ближче всього до нас. Вона нам замість батьків, Бога і вчителів. Душа не потребує виховання, а ось тілу воно вкрай необхідне.
Первісно душа і тіло мали бути в нерозривній єдності: душа людини мала бути душею Бога, а тіло — її місцезнаходженням. Однак гріхопадіння людини зробило тіло людини слугою диявола. Совість є представником Бога в душі людини. Вона не зосереджена на собі, а існує заради Божої праведності. Вона постійно прагне йти в напрямку добра. Тіло протестує проти цього — воно прагне лише комфорту, є корисливим та інстинктивно слідує егоїстичним бажанням. Совість облагороджує тіло і намагається підпорядкувати його душі. Ось чому всередині нас завжди спалахує конфлікт і боротьба.
Наша совість мала бути чистою і прозорою як кришталь. Однак вона забруднилася, опинившись у полоні грішної природи, й до тепер не спроможна повністю проявити свої природні якості, перебуваючи у царині всіляких гріхів і хвороб. Ось чому нам вкрай необхідно стати людьми, здібними почути зов своєї совісті, тими, хто прагне якомога швидше звільнитися та отримати повну свободу в цьому сповненому зла світі, що знаходиться під владою сатани.
Не існує нічого такого, чого б не знала ваша совість про діяння вашого життя. Вона про вас знає все. Коли ви потрапите в духовний світ, то побачите, що ваше життя там на 100% записане в комп’ютер. Воно розкриється повністю. Совість схожа на комп’ютерний диск, який експонується у вічному світі. На тому диску є все. Коли ви натиснете кнопку, все те, що ви робили протягом свого життя з часів, коли ви немовлям смоктали груди матері, стане відомим через образи вашої душі. Кожен день той світ записує вас для того, щоб зробити повну оцінку вашого єства.
Якщо ви слідуватимете бажанням тіла, то опинитесь в пеклі. Навпаки, слідуючи поклику душі, ви потрапите в Царство Небесне. Прикордонний рубіж між Царством Небесним і пеклом — це сама людина.
Совість безмірно страждає заради тіла. Ви розумієте ситуацію, в якій на протязі життя знаходиться совість, яку ми постійно зневажаємо?
І вдень, і вночі вона заморившись спрямовуєнас на шляху. І не дивлячись на це, не відчуваючи виснаження, коли тіло прагне зробити щось погане, вона зупиняє його. Вона каже: «Ти вже стільки зробив, хіба не варто зупинитися? Можливо варто трохи прислухатися до того, що я кажу?» Для нас совість — це найближча істота, яка заміщає батьків, Бога та наставника. Душі не потрібне виховання, але воно абсолютно потрібне тілу.
Сьогодні більшість законів цього світу мають у своїй основі Римський закон. Однак етика і мораль людей базується більше на совісті, ніж на законі. Фундаментом совісті є добро. Вона відштовхується від критеріїв добра. Коли ви відходите від добра та чините неправильно, ваша совість намагається виправити помилки. Щоб створити універсальну соціальну систему, яка б не мала розбіжностей із совістю, потрібні також і закони. Де коріння моралі людей? Воно починається в небесному законі.
Див. також
Джерела