Упродовж посту Мойсей отримав Божий наказ про ковчег заповіту та скинію «І зробиш свічника зо щирого золота, роботою кутою нехай буде зроблено цього свічника. Стовп його, і рамена його, келихи його, ґудзі його й квітки його будуть із нього.» (Вих. 25:31).
Ісус порівнював своє тіло з єрусалимським храмом (Іван. 2:19—21), а тих, хто вірить в Ісуса, називають храмом Божим (1 Кор. 3:16). Таким чином, храм представляв образ Ісуса.
Якби ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм успішно завершили перший шлях відновлення Ханаану, то як тільки б вони ввійшли в землю Ханаану, вони звели б храм і приготувалися до прийняття Месії. Однак через їхню невіру перший шлях був перерваний на самому початку.
На другому шляху Бог повів їх в обхід через Червоне море та пустелю; Він не велів їм споруджувати храм, а наказав замість нього зробити собі скинію, яку можна було б переносити з місця на місце.
Як і храм, скинія представляла Ісуса, але тільки символічно. Наказуючи Мойсею побудувати скинію, Бог сказав: «І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них» (Вих. 25:8).
Скинія була розділена на дві частини: Святе Святих і святиня. Тільки первосвященик міг увійти у Святе Святих, і тільки один раз на рік, коли робилося жертвоприношення. Там містився ковчег заповіту. Це було місце, де з’являвся Бог. Воно символізувало духовне «я» Ісуса.
У святині відправлялись звичайні богослужіння. Вона символізувала тіло Ісуса. Крім того, Святе Святих символізувало нематеріальний субстанційний світ, тоді як святиня символізувала матеріальний субстанційний світ. Коли Ісус був розп’ятий, завіса між святинею і Святим Святих розірвалася на дві частини, з верху до низу (Матв. 27:51). Це означало, що завдяки розп’яттю Ісуса було створено основу для духовного спасіння і відкрився шляях сполучення між духом та плоттю, а також між небом і землею.
Див. також
Джерела
Про нас