В епоху, що передувала Старому Заповіту, коли люди через своє незнання не могли сприймати саме Слово істини, Бог наказував їм робити жертвоприношення, які замінювали Слово. З плином часу духовність та інтелект людини поступово розвивалися і нарешті досягли такого рівня, коли Бог у часи Мойсея міг дарувати людям закон, а пізніше, за часів Ісуса, — Євангеліє.
Сатана здобув владу над світом творіння через володіння людьми, законними правителями цього світу. Тому в Біблії написано, що «все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі» (Рим. 8:22).
Відколи люди опустилися нижче положення всього творіння (Єрем. 17:9), вони повинні йти до Бога через усе творіння. Це пояснюється одним із положень Принципу творення, яке стверджує, що людина може наблизитися до Бога за допомогою того, що є ближчим до Бога.
Через свою невіру Адам утратив Слово Бога, яке було дане йому заради виконання умови для встановлення основи віри. У результаті він опустився до положення, у якому не міг більше отримувати Слово Бога безпосередньо.
Таким об’єктом для умови, який замінює Слово, у сім’ї Адама була жертва.
Однак ніде в Біблії ми не знайдемо згадки про те, що Адам приносив жертву. Замість нього це робили його сини — Каїн і Авель. Оскільки в результаті гріхопадіння людина опустилася до положення істот «найлукавіших над все» (Єрем. 17:9), усе творіння опинилося на положенні Авеля. Таким чином, через принесення в жертву творіння ми можемо наблизитися до Бога.
Бог дав Адаму двох синів, один із яких представляв добро, а інший — зло, і визначив кожному положення, у якому він міг мати лише одного господаря (що відповідало Принципу): Бога чи сатану. Лише після цього Бог надав їм можливість, кожному окремо, зробити свої жертвоприношення.
Коли Каїн та Авель принесли свої жертви, Бог прийняв жертву Авеля (Бут. 4:4) і відмовився від жертви Каїна, але чому так? Тому що Авель перебував на положенні об’єкта Бога і жертвував із вірою, відповідно до Його волі (Євр. 11:4).
Каїн убив Авеля, повторивши таким чином основні риси гріховної природи, через які архангел погубив людину.
Бог велів Аврааму принести в жертву голуба, горлицю, барана, козу й телицю (Бут. 15:9) як об’єкти для умови з метою відновлення основи довіри. Але перед тим як він міг зробити символічне жертвоприношення, Авраам повинен був проявити належну віру, як це зробив Ной, якого було визнано праведним до того, як він розпочав будівництво ковчега — свого символічного приношення.
Розглянемо, як Авраам робив символічне приношення. Він розсік усіх тварин на дві частини та поклав їх на вівтар, а голуба й горлицю не розсік. Унаслідок цього хижі птахи злетілися й осквернили жертви. Коли ж сонце схилялось на захід, Господь явився Аврааму й промовив: «Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ» (Бут. 15:13). Через те що Авраам не розсік голуба й горлицю на дві частини, як мав зробити, злетілися хижі птахи й осквернили жертви.
Після невдачі Авраама в символічному приношенні Бог наказав йому принести «в цілопалення» свого єдиного сина Ісака (Бут. 22:2).
Як Авраам приносив у жертву Ісака? Він робив це з абсолютною вірою. За Божим наказом, він був близький до того, щоб убити свого єдиного сина і принести його в цілопалення. У цей момент Бог озвався до Авраама й велів не вбивати хлопця: «…бо тепер Я довідався, що ти богобоязний, і не пожалів для Мене сина свого, єдиного свого» (Бут. 22:11—12).
Бог наказав Аврааму не вбивати Ісака, оскільки останній, звільнений від пут сатани, вже перебував на стороні Бога.
Див. також
Джерела