Людина — це центр Всесвіту, адже наш світ було створено для втілення ідеалу любові.
Людина має привілей представляти Бога любові й, займаючи перше та центральне положення перед Володарем, приймати від Нього любов. Вона має цінність партнера всезнаючого та всемогутнього Бога. Виходячи з цього, з’явилося висловлювання про те, що людина — це володар всього існуючого.
Навіть зараз люди, у своїй більшості, не замислюються про це. Вони живуть, тому що народилися, служать батькам, бо вони поряд, живуть в родині, бо народилися в ній. Вони думають: «Як народився, так і живу».
Як поїсти, як прожити. Тому люди вважають найважливішими для себе речами одяг, їжу та житло.
В центрі життя більшості є питання, як прожити, як поїсти, і як одягнутися. Звичайно, у людських стосунках присутні певні моральні норми, завдяки яким ці стосунки можуть покращуватися та розвиватися, люди можуть знаходити задоволення. Але моральні еталони і суспільна система відрізняються, в залежності від народу, країни або культурного підґрунтя.
Як мають жити люди? Вічно. Проживши в цьому світі 70 чи 80 років, хтось не знаходить різниці між смертю комахи та смертю людини, але така різниця є. Ми відрізняємось, тому що люди — духовні істоти. Чому люди стали владиками творіння? Тому що в них є душа, яка ніколи не старіє. Все творіння змінюється. Навіть чисте золото тьмяніє під дією клімату. Тільки з душею все відбувається інакше. Оскільки душа незмінна, вона наділена вищою владою.
Після закінчення життя в матеріальному світі духовне «я» людини, залишивши фізичне «я», відправляється до духовного світу, де живе вічно.
Ми, люди, схожі на Бога як Його шедеври. Оскільки Бог вічний, і ми теж повинні бути вічними, наш шімджон не старіє. Отже, людина повинна жити вічно. Тільки якщо людина живе вічно, вона може набути цінність того шедевра. Ось чому людина є господом всього творіння. Звідси з’являється «дух».
Якою б не була людина, вона завжди прагне до найкращого.
Жодна людина не має батьків, які б не хотіли, щоб їх діти були кращими за них. Кого це нагадує? Бога. Бог прагне, щоб Його партнер в любові був кращим, аніж Він Сам.
Якою є первісна доля людства? Перебуваючи у сфері абсолютної Божої любові, насолоджуватися досконалою любов’ю в стосунках одне з одним та мати цінність, яка заслуговує похвали та поваги.
Див. також
Джерела