Спостерігаючи за Всесвітом, ми можемо побачити, що все існує на основі взаємодоповнюючих відношень між дуальними властивостями ян-сон та им-сон.
Все суще — світ мінералів чи світ рослин — народилося з ідеальним знаменником завдяки зв’язку любові між суб’єктом і об’єктом, в основі якого лежить любов. Все творіння — це результат. Результуюча істота не може народитися без причини. Цю причинну істоту ми називаємо Богом.
Заради того, щоб у сфері любові, центром якої є Бог, завжди відбувалося об’єднання і досягалася гармонія між сходом і заходом, півднем і північчю, верхом і низом, передом і тилом, правою й лівою сторонами, весь світ мінералів також існує в парній системі — відношеннях суб’єкта й об’єкта.
Увесь Всесвіт складається з «плюсів» і «мінусів». Молекула складається з позитивного іону й негативного іону. Все існує всередині сфери для взаємодії. Атом складається з протонів і електронів. Всесвіт побудований на такій основі.
Все народилося через любов, тому заради того, щоб знайти і здійснити любов, мають бути самець і самка. У тваринному світі це самець і самка, але як щодо рослинного світу? Там є тичинка й маточка. У світі мінералів, якщо взяти молекулу, то це позитивний іон і негативний іон.
Це є чоловіче начало й жіноче начало. Усюди є чоловіче й жіноче начала. Все існує у взаємодії. Взаємодія має бути упорядкована у сфері єдиної структури.
Якщо заглибитися в основу Всесвіту, то побачимо суб’єкт і об’єкт, стосунки яких несуть цілковиту гармонію.
Основою Всесвіту є швидше не енергія, а концепція суб’єкта й об’єкта. Всесвітня основа починається з цієї концепції. Для суб’єкта й об’єкта має бути положення. Має бути положення суб’єкта й положення об’єкта.
Положення суб’єкта належить Богу, а положення об’єкта — людині. Чому Бог створив людину? Тому що Бог — це Суб’єкт, і в Нього повинен бути об’єкт. Тому що завдяки існуванню об’єкта можна відчути стимул. Стимул від чого? Він створив людину, бо через неї можливо відчути стимул від краси, любові та істини.
Структура Всесвіту не виникла всліпу. Цей величезний Всесвіт відповідає взаємодоповнюючим стосункам суб’єкта й об’єкта. Він здійснює рух віддавання-та-прийняття та існує вічно, дотримуючись колії вічного закону. Якщо дотримуватись колії закону, існуватимеш вічно. Якщо ж її не дотримуватись, почнеться руйнування.
Ми житимемо довго, коли їстимемо, матимемо нормальне травлення і постачання поживних речовин через кровоносні судини. Подібно до цього повинно відбуватися нормальне постачання у Всесвіті. Вічне існування там, де є і віддавання, і прийняття.
Згідно з матеріалістичним розумінням історії, розвиток відбувається через боротьбу протилежностей. Звичайно, боротьба може бути приводом для розвитку; однак, поки триває боротьба, розвиток або зупиняється, або відступає. Тому боротьба не може бути причиною розвитку речей.
Дія віддавання та приймання відбувається між корелятивними елементами суб'єкта та об'єкта, але суб'єкт та інший суб'єкт (або об'єкт та інший об'єкт) відштовхують один одного.
Це явище називається “сила відштовхування”. У природному світі ця дія зазвичай є прихованою і служить для зміцнення або доповнення дії віддавання та приймання між суб'єктом та об'єктом.
Наприклад, у природному світі два позитивні (або два негативні) електричні заряди відштовхують один одного; але це відштовхування служить меті зміцнення або доповнення дії віддавання та приймання між суб'єктом (позитивний заряд) та об'єктом (негативний заряд).
Тим не менш, це відштовхування не є поверховим, а скоріше прихованим явищем; тому порядок у природному світі ніколи не порушується дією відштовхування.
Як було раніше пояснено, кожна істота містить корелятивні елементи суб'єкта та об'єкта, що беруть участь у дії віддавання та приймання. Водночас, кожна істота пов'язана з іншими істотами у відносинах суб'єкта та об'єкта і залучається в дію віддавання та приймання з ними. Коли це відбувається, суб'єкт стає центром, а об'єкт потрапляє під домінування суб'єкта.
В результаті об'єкт починає виконувати круговий рух, зосереджений на суб'єкті. У природному світі відбувається фізичний круговий рух, наприклад, Земля обертається навколо Сонця, а електрони обертаються навколо ядра. У людському суспільстві сенс кругового руху полягає в тому, що об'єкт слідує за напрямком суб'єкта.
У історії відновлення Бог встановлює центральних фігур та через них керує суспільством у напрямку добра або до виконання його провидіння. Бог спочатку готує соціальне середовище, а потім дозволяє центральній фігурі контролювати це середовище відповідно до його провидіння. На цьому етапі центральна особа отримує від Бога частку відповідальності, яку вона повинна виконати. Цей принцип застосовується не тільки до обраної нації, але й до інших націй.
У центральній історії обраних націй Бог призначав центральних фігур для виконання роботи провидіння. У історії Ізраїлю, в Старому Заповіті, основними центральними фігурами були Ной, Авраам, Мойсей, королі та пророки.
У історії Західної Європи, в Новому Заповіті, центральними фігурами були християнські лідери, такі як папи, Мартін Лютер і Жан Кальвін, а також такі політичні лідери, як Карл Великий, Генріх VIII, Джордж Вашингтон і Авраам Лінкольн.
Подібним чином, сатана, який має намір протистояти провидінню Бога, встановлював сатанинські центральні фігури. Через них він намагався контролювати середовище, щоб встановити свою територію.
Серед сатанинських центральних фігур знаходяться Кайзер Вільгельм II та Адольф Гітлер, які, провіденційно кажучи, намагалися завоювати світ шляхом розповсюдження пангерманізму; Карл Маркс, який заснував комуністичну ідеологію; та Ленін, Сталін які очолили комуністичні революції. Без їхнього ідеологічного та політичного лідерства ніколи не могло б статися злету тоталітаризму та спалаху комуністичних революцій.
Матеріалістичне розуміння історії приділяє більше уваги соціальному середовищу, ніж лідеру, стверджуючи, що саме маси відіграють вирішальну роль у соціальному розвитку, а лідери лише працюють відповідно до соціальних умов, розвинутих масами.
Це твердження базується на матеріалістичній позиції, що дух походить від матерії, і тому матерію слід вважати пріоритетною над духом. У цьому контексті соціальне середовище вважається належним до категорії матерії, а лідери - до категорії духу.
Теологія Об'єднання стверджує, що лідери є суб'єктом, а маси - об'єктом, і що лідери керували відповідно до своїх релігійних та політичних ідей, направляючи маси у певному напрямку.
Насправді сам Маркс визнавав важливість комуністичного лідерства - іншими словами, він визнав суб'єктну роль лідерів, коли сказав, що “для практичного матеріаліста, тобто комуніста, питання полягає у революціонуванні існуючого світу, практичному взятті участі у зміні речей, які існують у дійсності”.
Цей закон стверджує, що творіння досягаює завершення через процес з трьох стадії періоду розвитку, а саме: “формування”, “розвиток” та “завершення”. Відповідно, в історії провидіння Бога часто здійснювалося через три стадії розвитку.
Наступні приклади репрезентують три стадії в історії перетворення: (1) три образи Адама - а саме, перший Адам, другий Адам (Ісус Христос) і третій Адам (Господь Другого Пришестя); (2) три стадії провидіння для відновлення сім'ї - тобто сім'я Адама, сім'я Ноя і сім'я Авраама; спочатку релігійна реформація Лютером, Кальвіном та іншими; потім релігійне відродження братами Веслі, Джорджем Фоксом, Філіппом Шпенером та іншими; і нарешті, релігійний рух для прийняття Господа Другого Пришестя.
Цей закон можна застосувати, наприклад, до руху за відновлення еллінізму через гуманізм. Ренесанс, який представляє перший гуманізм, розвинувся через думки Просвітництва, другий гуманізм, для того, щоб принести свої плоди як комунізм, третій гуманізм.
Комунізм, завершальний рівень гуманізму на боці сатани, приречений на зникнення через появу завершального рівня руху за відродження юдаїзму на стороні Бога, який також відбувається у трьох етапах. Іншими словами, комунізм зникне з появою на землі третьої релігійної реформації.
Згідно з Біблією, створення Всесвіту Богом відбулося через період числа шість (тобто шість днів) до створення Адама. Іншими словами, створенню Адама передував період числа шість, який можна розглядати як період підготовки до його створення.
Відповідно, в історії, провидіння Бога вступило в нову стадію за шість століть (тобто період числа шість) до пришестя Ісуса Христа. Близько 6-го століття до н.е. філософія, мистецтво, наука та політика раптово розвинулися в Греції; Конфуцій та Лао-цзи з'явилися в Китаї; Будда з'явився в Індії; а пророки, такі як Єремія та Малахія, з'явилися в Ізраїлі.
Всі вони сприяли підняттю духовного стандарту людства і з'явилися завдяки роботі провидіння Бога з підготовки до Месії.
Див. також
Джерела