Людвіг Фейєрбах (1804-1872) написав твори “Про філософію та християнство” (1839) і “Сутність християнства” (1841), у яких він критикував християнський погляд на Бога та погляд Гегеля на взаємозв'язок між мисленням і буттям.
Ці положення стали основою сучасних атеїзму й матеріалізму.
За Фейєрбахом, людина створила Бога, а не навпаки. Він вважав, що віра в Бога є результатом матеріальних потреб людини в подоланні власного відчуження. Ілюзія Бога виникає з нужденного і побитого стану людської психіки.
Фейєрбах казав, що людина має сутнісну природу, яка відрізняється від тварин. Людина володіє якостями розуму, емоцій, любові і волі. Однак шляхом об'єктивації цієї сутності і зробивши це “Богом”, людина зробила себе безсильною. Віра в Бога, на думку Фейєрбаха, руйнує сутність людини. Відповідно, відновлення втраченої людської природи може виникнути лише тоді, коли людина заперечує Бога і вимагає від нього свою людську сутність.
Фейєрбах відмовлявся від гегелівської ідеї, що Бог створив людину для подолання божественного відчуження. Замість цього він твердив, що людина створила “Бога” для подолання свого власного внутрішнього відчуження. У ранніх стадіях розвитку людства, коли люди відчували свою безсилля перед силами природи, вони створили міф про благотворну силу поза всесвітом – Бога.
Фейєрбах переконував, що Бог християнства є ілюзією, створеною людиною самою. Він стверджував, що Бог не є творцем людини, а, навпаки, це людина створила “Бога”. Створюючи Бога, людина проекціювала свою власну природу на уявну істоту.
За Фейєрбахом, дух є продуктом матерії, і Бог – це лише об'єктивація сутності людини. Він писав: “(Бог) - це… людська природа (людський розум, почуття, любов, воля) очищена, звільнена від обмежень індивідуальної людини, об'єктивізована… Божественна істота не є не людиною.”
Фейєрбах підкреслював, що сум'яття в суспільстві може бути вирішено шляхом відмови від Бога та поліпшення людських взаємин. Він високо цінував такі людські якості, як кохання, дружба та спілкування, підкреслюючи, що це дозволить подолати пригнічення і покращити життя.
Фейєрбаха можна вважати атеїстом і матеріалістом. Його ідеї використовувались Марксом для критики Гегеля, проте Маркс також визнавав гуманістичний внесок Фейєрбаха.
Фейєрбах вірив, що можна закликати людей бути добрими, щоб їх можна було надихнути змінитися. Ці елементи були використані Марксом для формулювання своєї концепції. У своїх “Тезах про Фейєрбаха” (1845) Маркс писав: “Він не розуміє значення слова “революційний” і “практично-критична” діяльність”.
Див. також
Джерела