Християнство — релігія любові. Крокуючи шляхом любові і жертовності на чолі з Ісусом, воно відновлює горизонтальні стосунки віддавання та приймання між людьми. Так стає можливим відновлення вертикальних стосунків віддавання та приймання з Богом.
Римська імперія, у якій християнство зазнавало гонінь, врешті решт схилила голову перед розп’ятим Ісусом і наприкінці ІV століття прийняла християнство як свою державну релігію.
Після 313 року н. е., коли імператор Костянтин видав спеціальний Міланський едикт, який ознаменував офіційне визнання християнства, гебраїзм почав поступово брати верх над еллінізмом, унаслідок чого до першого десятиріччя VIII століття в його межах утворилися дві цивілізації — східне православ’я і західне римське християнство.
Проте первісна провіденційна роль Римської імперії, яка об’єднала стародавній світ Середземномор’я, полягала в тому, щоб закласти основу для царства Ісуса на землі. Якби єврейський народ повірив у нього як у Месію та об’єднався з ним, Ісус зміг би своїм впливом підкорити Римську імперію ще за життя на землі. Його б шанували в ній як Царя і він заснував би світове царство зі столицею в Єрусалимі.
Але через невіру єврейського народу Ізраїль було знищено, а Римська імперія почала занепадати. У 476 році після цілого століття навал варварських племен Західна Римська імперія впала під натиском військ германського полководця-найманця Одоакра.
Так центр Божого провидіння відновлення перемістився з Іудеї, землі Божої гіркої скорботи, у Західну Європу, що розташовувалася на території колишньої Західної Римської імперії, яку до того часу заселили германські племена. Таким чином, центром духовного провидіння відновлення, провідну роль у якому зіграло християнство, стала Західна Європа.
Тому тільки в Західній Європі історія цієї епохи розвивалася в чіткій відповідності до зразка, установленого в провидінні відновлення. З цієї причини шлях історичного розвитку, описаний марксистською теорією історичного матеріалізму, відповідає тільки історії Західної Європи.
В історії християнства Західної Європи містяться основні історичні факти, які сформували епоху продовження провидіння відновлення.
Головна відмінність християнства від інших релігій — у його меті, яка полягає в тому, щоб прийняти Істинних Батьків людства. Їхня поява дасть можливість усім людям, отримавши народження згори, стати дітьми, які є втіленнями добра. Таким чином християнство може перетворити світ у єдину світову сім’ю, створення якої було визначене Богом іще від початку часів. Тому християнство є центральною релігією, місія якої — виконати мету Божого провидіння відновлення.
Що було характерним для християнського монархічного суспільства у сфері релігії в період, коли християнство перебувалопід владою пап? Папи не дотримувалися Божої волі, стаючи дедалі більше світськими за своєю суттю, і йшли шляхом духовної деградації. Крім того, через поразки хрестових походів папство втратило свій авторитет, а в період вигнання в Авіньйоні було позбавлене влади й сану.
Після релігійної реформації 1517 року західне християнство припинило існувати як єдина духовна монархія.
Християнська цивілізація, яка спиралася на ізраїльську націю, прийняла форму релігії, що ставила на перше місце людину. Вона отримала назву «еллінізм», представниками якого була грецька та римська цивілізації, що були центром середземноморської культурної сфери.
Гебраїзм, спираючись на монотеїзм, влився в цей потік, розв’язав важливу боротьбу в Римі та переміг в ній. Це сформувало християнський світ в середні віки, центром якого став Ватикан.
На такому рівні християнство досягло світового розвитку на фундаменті Англії, яка належала до сфери острівної цивілізації та мала за основу протестантизм.
Відділившись від римського Ватикану, протестанти жадали нового Божого світу. Зокрема пуританські протестанти-активісти в Англії наполягали на тому, що Англія не підходить для будівництва нового Божого світу, і серед жорстокого гніту відправилися в плавання до Нового світу.
Якщо дивитися з точки зору історії, то у двохтисячолітній історії християнства західні протестанти утворили протестантську структуру, та в пошуках країни-ідеалу, який ґрунтувався на свободі нового віросповідання та вірі, перетнули Атлантичний океан і заснували націю.
Незалежна протестантська держава, яка представляє таку соборну націю, — це Америка.
Протягом двох тисяч років воно розвивалося у вирі різноманітних подій, пророкувало спасіння всього людства і зараз поширило свій вплив на весь світ. Але що сталося з християнським духом, який колись випромінював настільки яскраве світло життя, що навіть римляни, які жорстоко переслідували християн, схилили голови перед розп’ятим Ісусом?
Християнство, яке проповідувало Божу любов, перетворилося на руїни, під якими було поховано все, до чого воно закликало. Тоді цілком закономірно піднялося полум’я протесту проти безжалісного Бога, Який допустив такі страждання. Саме Його існування почало здаватися абсурдним. ´ Так з’явився сучасний матеріалізм.
Після Французької революції пішов процес розвитку від ідеології просвітництва до сьогоднішнього комунізму, які ґрунтувалися на ідеології гуманізму, в ході чого комунізм об’єднався, керуючись теорією еволюції Чарльза Дарвіна, і дотепер повністю ввів християнство в западину погибелі. див. Соціальний дарвінізм
Таким чином, християнське суспільство стало колискою матеріалізму, з якого пишно розрісся комунізм.
Християнство виявилося неспроможним зрівнятися в здобутках із комунізмом і не змогло дати істину, яка б підкорила його теоретичні основи. див. Предестинація
Християни, безсилі щось удіяти, ставали свідками того, як у них на очах ця ідеологія розвивалася, процвітала та поширювала свій вплив на весь світ. Гірко та болісно! Крім того, хоча громадяни християнських країн вірять у доктрину, яка вчить, що все людство — нащадки одних батьків, багато хто з них не може навіть сидіти поряд із братами й сестрами іншого кольору шкіри.
Це яскравий приклад, що показує стан сучасного християнства, яке, втративши духовну силу, необхідну для втілення слів Ісуса в життя, опустилося до формального дотримання ритуалів і стало подібним до «гробів побілених» (Матф. 23:27).
Сучасне християнство, що було колись рушійною силою демократичного розвитку, тепер переживає кризу. Християнські країни заперечують існування Бога, відмовляються від Ісуса і відкидають Божий промисел. У наш час навіть деякі теологи стверджують, що Бога немає, Бог помер.
Перша причина полягає в тому, що вони не мають чіткого уявлення про існування духовного світу. Людина наділена розумом і здатністю порівнювати; якщо є якесь добре місце, людина йде туди, залишаючи те місце, де їй було гірше: вона прагне піднятися на більш високий рівень і посісти становище, яке має більшу цінність, якщо лише таке становище існує. Такою є людська натура.
Друга причина полягає в тому, що люди не знають Бога.
По-третє, вони не знають, що все поєднано любов’ю, яка є центром духовного світу і Самого Бога. Вони не мають уяви про ці три речі. Навіть якщо вони знають про Бога та про духовний світ, вони не розуміють, що центром світу є любов.
Християнство не існує заради самого себе. Його кінцева місія — сприяти досягненню цілей усіх релігій, які з’являлися в минулому. Тому Господь Другого пришестя, який приходить як центр християнства, — це також Майтрейя Будда, який, за переконанням буддистів, повинен повернутися, і Істинна Людина, приходу якої очікують конфуціанці, і Чонг До-Рьонг, якого чекають багато віруючих Кореї. Він — центральна особа, на прихід якої сподіваються також багато інших релігій.
Бог обрав християн на положення другого Ізраїлю. Так само, Бог покликав та виростив християнство, щоб підготувати основу для Христа Другого пришестя та досягти ідеалу — побудувати Царство Небесне. У разі якщо християни повстануть проти Господа, у Бога не залишиться іншого вибору, як тільки залишити їх та обрати третій Ізраїль. Тому, хоча християни в останні дні користуються великим благословенням, насправді їхнє положення таке ж небезпечне, як і положення єврейського народу часів Ісуса. Може статися так, що вони накличуть на себе немилість та великі нещастя.
Внаслідок гріхопадіння люди втратили Бога й перестали розуміти, що Він їх Батько.
Серед усіх релігій тільки християнство представляє Бога в такому світлі. Саме християни почали називати Бога Батьком.
Вони були єдиними, хто відкрив батьківство Бога й зробив це відкриття головною ідеєю своєї релігії. Крім того, вони стверджували те, що Бог єдиний. Саме тому християнство стало світовою релігією, здатною об’єднати весь світ. Воно прокладає шлях до об’єднання світу.
В традиційній теології існувала логіка, відповідно до якої, Бог-Творець святий, а Його творіння — це щось низьке. Така логіка порушує первісний Закон, за яким був створений Всесвіт.
Головним поняттям традиційної християнської філософії є любов, але як можуть низькі грішники досягти єдності зі святим Богом? Обґрунтуйте це логічно!
Тому, навіть абсолютному Богу потрібен партнер, до якого Він буде абсолютно слухняним, якого захоче отримати й заради якого захоче що-небудь зробити навіть ціною Власного життя.
Тільки християнство приділяло особливу увагу родоводу, тільки воно вважало важливим його очищення.
Християни вірять, що спасіння дається через хрест. Однак іще ніхто не дав народження безгрішній дитині, яка не потребує спокути, заплаченої Спасителем. Це доказ того, що навіть після відродження через Христа люди продовжують передавати первородний гріх своїм дітям.
Це порушує гостре питання: яка спокута досягається шляхом хреста?
Безліч християн за період двотисячолітньої історії християнства пишалися тим, що їхні гріхи повністю прощені завдяки крові, яку пролив Ісус на хресті. Проте насправді безгрішна людина, сім’я чи суспільство так і не з’явились.
Християни, спираючись на біблійні писання, притримувалися (хоча й недостатньо чіткого) розуміння, що всі гріхи виникли внаслідок того, що Адам і Єва, перший чоловік і перша жінка, з’їли плід із дерева пізнання добра і зла.
Однак одні християни припускають, що це був плід справжнього дерева, інші вірять, що плід — це символ, оскільки Біблія написана мовою символів. Досі не існує чіткої відповіді на це питання.
Безліч християн вірять, що вони можуть увійти до Царства Небесного завдяки своїй вірі в Ісуса. Де ж, у такому разі, знаходиться осередок Царства Небесного?
Коли Петро запитав: «Де Царство Боже?,— Ісус відповів: — Воно не на небі, а в твоїй душі».
Але де основа такого Царства? Чи може Царство Небесне виникнути в сумній душі, в душі людини, яка прагне ставити себе на перше місце, в душі того, хто відрікається від суспільства? Ні, такі душі не можуть стати основою для того, до чого ми прагнемо, осередком Царства Небесного, який Бог зможе схвалити.
Основна ідея християнства — це ідея нареченої, центром якої є Месія Другого пришестя.
Цю основоположну ідею називають месіанською, або ідеологією Спасителя. Спаситель — це людина, яка несе звільнення не лише людям, а й Богу. Він повинен покласти край злу! На Спасителя покладена повна відповідальність за те, щоб звільнити Бога та покінчити зі злом.
Вчення Ісуса можна зрозуміти так: людина повинна поставити основним завданням єдність душі й тіла і розвинути в собі суб‘єктну природу, що дозволяє крокувати вперед твердою ходою, не відхиляючись вправо чи вліво під впливом оточення.
До цього дня релігійні організації,особливо християнство, вірили в особисте спасіння та вважали його своєю метою. Однак воно не було досконалим, це всього лише початок спасіння, його перша стадія. Мета спасіння полягає в тому, щоб спасти сім’ї.
Див. також
Джерела
Про нас