Упродовж довгого часу суперечливі уявлення теологів про «призначення» були причиною багатьох питань, які виникали у вірян. Для початку нам слід зрозуміти, що спричинило ці суперечності. У Біблії є багато віршів, які найчастіше тлумачаться таким чином: процвітання чи занепад, щастя чи страждання, спасіння чи засудження людини, так само як і підйом чи падіння націй — усе відбувається у світі саме так, як це призначено Богом.
Перед тим як говорити про призначення Божої волі, розгляньмо спочатку, у чому вона може виявлятися. Через гріхопадіння людини Бог не зміг досягти мети творення. Таким чином, воля Бога стосовно грішної людини, яку Він прагне втілити в життя в ході Свого провидіння, залишається незмінною — втілити мету творення.
Бог визначає Свою волю таким чином, щоб результатом її втілення стало не зло, а добро. Бог — суб’єкт добра. Відповідно, мета Його творення також є добром; схожим чином, мета провидіння відновлення і Божа воля стосовно її втілення також є добром. Із цього випливає, що Бог не міг визначити те, що перешкоджає досягненню мети творення або суперечить їй. Зокрема, Він не міг визначити гріхопадіння людини, суд над нею в результаті вчинених нею гріхів чи руйнування Всесвіту. Якщо б таке зло було неминучим результатом Божого призначення, то Бог не міг би бути суб’єктом добра.
Бог — Сутність унікальна, вічна, незмінна, абсолютна, тому і мета Його творення повинна бути такою ж. Відповідно, Його воля стосовно провидіння відновлення, спрямованого на втілення мети творення, також повинна бути унікальною, вічною, незмінною й абсолютною. З цього випливає, що призначення Божої волі також має бути абсолютним.
«…Так, Я сказав те й спроваджу, що Я задумав був теє зроблю! » (Іс. 46:11)
Зважаючи на те, що Бог визначив Свою волю абсолютно, коли обрана для якоїсь місії людина не справляється з нею, Бог усе одно продовжує втілювати Своє провидіння, аж до його повного завершення, навіть якщо для цього Він змушений обрати іншу людину, щоб перекласти цю місію на її плечі.
Згідно з Принципом творення, Божа мета творення може бути втіленою лише за умови, що людина виконає дану їй частку відповідальності. І хоча воля Бога, яка полягає в тому, щоб утілити в життя мету творення через провидіння відновлення, є абсолютною і на неї жодним чином не може вплинути людина, обов’язковою умовою втілення Божої волі є виконання людиною своєї частки відповідальності.
Незважаючи на те, що Божа воля, яка спрямована на втілення мети провидіння відновлення, абсолютна, виконання Божої волі є відносним. Бог визначив, що Його воля втілиться тільки у випадку, коли на додаток до виконання Ним Своєї 95-ти відсоткової частки відповідальності центральна особа виконає свою 5-ти відсоткову частку відповідальності. Ми ведемо мову про 5-ти відсоткову частку відповідальності людини, щоб показати, що її частка відповідальності надзвичайно мала в порівнянні з часткою відповідальності Бога. Проте слід розуміти, що для людей ці п’ять відсотків рівнозначні ста відсоткам їхніх зусиль.
Наведемо деякі приклади: Бог визначив, що Його воля буде втілена через Адама і Єву, лише коли вони утримаються від того, щоб з’їсти плід із дерева пізнання добра та зла, і виконають таким чином свою частку відповідальності. Коли в центрі провидіння відновлення опинився Ной, Бог визначив, що Його волю буде виконано лише за умови, що Ной впорається зі своєю часткою відповідальності, доклавши всіх зусиль, щоб побудувати ковчег.
Адам і Єва могли б стати прабатьками людства, які втілюють у собі добро, якби впоралися зі своєю часткою відповідальності, дотримуючись Божої заповіді не їсти плід із дерева пізнання добра і зла. Відповідно, Боже призначення стосовно того, що вони стануть прабатьками людства, які втілюють у собі добро, не могло бути абсолютним.
Див. також
Джерела