Добро і зло

У людини не виходить жити одним лише добром. Добро і зло борються за володіння світом. Влада добра несе життя, але якщо запанувало зло, все йде до загибелі. Наявні життєві обставини здебільшого сприяють тому, що у своїх бажаннях ми маємо на меті не добро, а зло.

Сьогодні ми боремось всередині і ззовні у вирішальній точці між добром і злом та громадським і особистим, що зосереджено в нашому щоденному житті.

Однак інтелектуальне розуміння людьми того, що таке добро, і шляхів його втілення відрізняється залежно від часу, місця та особистих поглядів. Усе це було джерелом конфліктів, із яких сплітається історія. Проте основна мета у всіх людей однакова — знайти та втілити в життя добро.

Як би сильно душа не тягнулася до добра, людині важко знайти прояв добра в цьому світі, який перебуває під владою зла. Тому люди змушені шукати суб’єкт добра у світі, що існує за межами часу та простору.

У результаті цих украй важливих для людини пошуків зародилася релігія.

Відокремившись від Бога внаслідок гріхопадіння, людина прагнула повернутися до Нього через релігію, намагаючись спрямувати своє життя в бік добра. Хоча люди, народи чи держави, які сповідували певні релігії, зникли з лиця землі, релігія сама по собі збереглася до сьогоднішнього дня.

Що таке добро?

Добро це жертвування індивіда заради сім’ї, сім’ї заради роду і роду заради відродження Батьківщини. Все приноситься в жертву заради відродження Батьківщини, а коли вона відновиться, всі стануть вірними патріотами. Якщо, виявляючи відданість на рівні країни, ви встановили національний еталон, то буде визнано, що ви одночасно збудували основу і для сім’ї, і для роду.

Ви станете доброю людиною тільки тоді, коли, підкоривши зло та залишивши після себе добро, займете положення, в якому зло автоматично підкоритися вам.

Що таке зло?

Коли ви ставите себе на перше місце і дієте, виходячи з цього, — це приносить зло. ? Зло віддає й збирається отримати від усього вигоду.

Яку людину можна назвати доброю, а яку злою?

Можливі різні визначення, але одне з них таке: зла людина — це та, яка привласнює отримане собі, а добра та, яка доповнює отримане чимось своїм, щоб віддати все це іншим.

Добро та зло з точки зору мети

Добрий і злий вчинки із зовнішньої точки зору можуть не відрізнятися один від одного, їхня справжня суть проявиться в їхніх плодах: вони будуть різними, тому що мета добрих і злих дій протилежна.

Дехто з упевненістю стверджує, що вони живуть по совісті, займають гідне положення в суспільстві та користуються пошаною людей. Подібна думка зрозуміла, якщо ці люди вважають, що добро і зло мають спільний початок. Проте добро і зло не можуть починатися в одній точці. Коли зло йде на схід, добро повинно спрямовуватися на захід. Коли зло рухається, добро повинно стояти на місці. Більш того, коли зло відчуває яке-небудь бажання, добру не слід мати ніяких бажань. Добро і зло — діаметрально протилежні.

Можна знайти немало прикладів, коли риси людського характеру, які в загальноприйнятому розумінні вважаються поганими, насправді є хорошими.

Візьмемо, для прикладу, такий аспект природи людини, як бажання.

Бажання, які є частиною первозданної природи, є добрими, якщо приносять плоди, що сприяють утіленню волі Бога, і злими, якщо дають плоди, які служать меті втілення волі сатани.

Критерії добра та зла

Будь-які критерії добра, прийняті в процесі провидіння відновлення, — не абсолютні, а відносні. Наприклад, у певний момент історії пасивна згода з проголошеною владою ідеологією може вважатися добром, а протидія їй — злом. Проте в перехідний момент історії влада змінюється і набуває чинності нова ідеологія, з іншими цілями та іншими критеріями добра і зла. Ба більше, прихильники будь-якої релігії чи філософії вважають, що відданість цілям, визначеним доктриною чи філософією, служить благу, а протидія цим цілям — злу.

Але коли ця доктрина чи філософія зазнає змін, або коли людина приймає нову віру чи змінює свої переконання, у неї, відповідно, з’являються інші цілі, і вона природно починає дотримуватися нових критеріїв добра та зла.

Головна причина безперервних конфліктів і революцій у людському суспільстві полягає в постійній зміні критеріїв добра і зла, яка зумовлена зміною цілей, до яких прагне людина.

Сатанинський світ йде в пекло, а Божий — на Небеса. Отже, незалежний світ, що живе заради самого себе, потрапить до злого світу, тоді як громадський світ, що живе заради загального, потрапить на Небеса. Перехрестя добра та зла починається з мене.

Боротьба добра і зла

Якщо уважно придивитися, можна виявити, що у Всесвіті існують дві особи, які претендують на велич — Бог і сатана. Господар добра і господар зла борються один з одним. Добро і зло ведуть боротьбу, в центрі якої людина.

Умови добра, які утворюються в результаті виконання частини відповідальності, повинні перевершити умови світу зла, тому потрібно вести боротьбу, щоб відправити в нокаут сатанинський світ, який з’явився після гріхопадіння. Саме тому, протягом історії точилася боротьба між добром та злом.

Оскільки людське суспільство складається з людей, які перебувають у стані постійної внутрішньої боротьби, їхні стосунки також сповнені дисгармонії та конфліктів. Тому людську історію можна подати у вигляді сукупності конфліктних суспільних взаємин, через що вона неминуче сповнена конфліктів та воєн.

Конфлікти й війни — це тимчасове явище, завдяки якому добро відокремлюється від зла на шляху до здійснення кінцевої мети добра. Тому, хоча зло часом і перемагає, Бог використовує це у Своєму провидінні, щоб направити історію до досягнення більш високого рівня втілення добра. Відповідно до цього, розвиток історії людства в бік добра досягається шляхом постійного процесу відокремлення добра від зла згідно з Божим провидінням відновлення.


Див. також


Джерела

  • Виклад Принципу
  • Чонсонґьон (Небесне Святе Письмо)