У людини не виходить жити одним лише добром. Добро і зло борються за володіння світом. Влада добра несе життя, але якщо запанувало зло, все йде до загибелі.
Наявні життєві обставини здебільшого сприяють тому, що у своїх бажаннях ми маємо на меті не добро, а зло.
У людини не виходить жити одним лише добром. Добро і зло борються за володіння світом. Влада добра несе життя, але якщо запанувало зло, все йде до загибелі. Таким чином, цей світ іде шляхом зльотів і падінь, коли вирішується питання «жити чи померти».
Особа — це плід історії. Те ж можна сказати про сім‘ю, націю та світ. Проте, чи багато хто з цих плодів є плодами добра?
Порахуйте, чого у вас більше, наскільки ви є продуктом добра? На скільки відсотків ваше оточення і сама ваша особа є плодами добра? Ось в чому питання. Чи багато у вас спільного зі злом? Чи багато у вас спільного з добром?
Сьогодні ми боремось всередині і ззовні у вирішальній точці між добром і злом та громадським і особистим, що зосереджено в нашому щоденному житті.
Однак інтелектуальне розуміння людьми того, що таке добро, і шляхів його втілення відрізняється залежно від часу, місця та особистих поглядів. Усе це було джерелом конфліктів, із яких сплітається історія. Проте основна мета у всіх людей однакова — знайти та втілити в життя добро.
Як би сильно душа не тягнулася до добра, людині важко знайти прояв добра в цьому світі, який перебуває під владою зла. Тому люди змушені шукати суб’єкт добра у світі, що існує за межами часу та простору.
Відокремившись від Бога внаслідок гріхопадіння, людина прагнула повернутися до Нього через релігію, намагаючись спрямувати своє життя в бік добра. Хоча люди, народи чи держави, які сповідували певні релігії, зникли з лиця землі, релігія сама по собі збереглася до сьогоднішнього дня.
Добро це жертвування індивіда заради сім’ї, сім’ї заради роду і роду заради відродження Батьківщини. Все приноситься в жертву заради відродження Батьківщини, а коли вона відновиться, всі стануть вірними патріотами.
Якщо, виявляючи відданість на рівні країни, ви встановили національний еталон, то буде визнано, що ви одночасно збудували основу і для сім’ї, і для роду.
Ви станете доброю людиною тільки тоді, коли, підкоривши зло та залишивши після себе добро, займете положення, в якому зло автоматично підкоритися вам.
Коли ви ставите себе на перше місце і дієте, виходячи з цього, — це приносить зло? Зло віддає й збирається отримати від усього вигоду. Зло приносить свій плід там, де повинно принести плід добро.
Щоб слідувати шляхом пороку, не вимагається ніякого виховання. По ньому може йти хто завгодно без жодної освіти, тому що історія почалася зі зла. Хіба нас треба вчити, як бути поганими? Погані вчинки може робити хто завгодно, навіть не вчившись. В цьому кожен може набрати вищий бал.
Люди самі стали такими, тому тепер стало необхідним моральне і етичне виховання, щоб навчити їх вчиняти по совісті.
Можливі різні визначення, але одне з них таке: зла людина — це та, яка привласнює отримане собі, а добра та, яка доповнює отримане чимось своїм, щоб віддати все це іншим.
Добрий і злий вчинки із зовнішньої точки зору можуть не відрізнятися один від одного, їхня справжня суть проявиться в їхніх плодах: вони будуть різними, тому що мета добрих і злих дій протилежна.
Дехто з упевненістю стверджує, що вони живуть по совісті, займають гідне положення в суспільстві та користуються пошаною людей. Подібна думка зрозуміла, якщо ці люди вважають, що добро і зло мають спільний початок. Проте добро і зло не можуть починатися в одній точці.
Коли зло йде на схід, добро повинно спрямовуватися на захід. Коли зло рухається, добро повинно стояти на місці. Більш того, коли зло відчуває яке-небудь бажання, добру не слід мати ніяких бажань. Добро і зло — діаметрально протилежні.
Можна знайти немало прикладів, коли риси людського характеру, які в загальноприйнятому розумінні вважаються поганими, насправді є хорошими.
Візьмемо, для прикладу, такий аспект природи людини, як бажання.
Бажання, які є частиною первозданної природи, є добрими, якщо приносять плоди, що сприяють утіленню волі Бога, і злими, якщо дають плоди, які служать меті втілення волі сатани.
Будь-які критерії добра, прийняті в процесі провидіння відновлення, — не абсолютні, а відносні. Наприклад, у певний момент історії пасивна згода з проголошеною владою ідеологією може вважатися добром, а протидія їй — злом.
Проте в перехідний момент історії влада змінюється і набуває чинності нова ідеологія, з іншими цілями та іншими критеріями добра і зла. Ба більше, прихильники будь-якої релігії чи філософії вважають, що відданість цілям, визначеним доктриною чи філософією, служить благу, а протидія цим цілям — злу.
Але коли ця доктрина чи філософія зазнає змін, або коли людина приймає нову віру чи змінює свої переконання, у неї, відповідно, з’являються інші цілі, і вона природно починає дотримуватися нових критеріїв добра та зла.
Сатанинський світ йде в пекло, а Божий — на Небеса. Отже, незалежний світ, що живе заради самого себе, потрапить до злого світу, тоді як громадський світ, що живе заради загального, потрапить на Небеса. Перехрестя добра та зла починається з мене.
Якщо уважно придивитися, можна виявити, що у Всесвіті існують дві особи, які претендують на велич — Бог і сатана. Господар добра і господар зла борються один з одним. Добро і зло ведуть боротьбу, в центрі якої людина.
Умови добра, які утворюються в результаті виконання частини відповідальності, повинні перевершити умови світу зла, тому потрібно вести боротьбу, щоб відправити в нокаут сатанинський світ, який з’явився після гріхопадіння. Саме тому, протягом історії точилася боротьба між добром та злом.
Оскільки людське суспільство складається з людей, які перебувають у стані постійної внутрішньої боротьби, їхні стосунки також сповнені дисгармонії та конфліктів. Тому людську історію можна подати у вигляді сукупності конфліктних суспільних взаємин, через що вона неминуче сповнена конфліктів та воєн.
Конфлікти й війни — це тимчасове явище, завдяки якому добро відокремлюється від зла на шляху до здійснення кінцевої мети добра.
Тому, хоча зло часом і перемагає, Бог використовує це у Своєму провидінні, щоб направити історію до досягнення більш високого рівня втілення добра.
Відповідно до цього, розвиток історії людства в бік добра досягається шляхом постійного процесу відокремлення добра від зла згідно з Божим провидінням відновлення.
Див. також
Джерела