Провидіння спасіння — це провидіння відновлення, а провидіння відновлення — це провидіння відтворення. Для свого відтворення ви повинні повернутися в первісне положення, аналогічне тому, що було до гріхопадіння, — положення повного самозречення.
Провидіння відновлення — це історія відтворення, але чому відтворення обов’язково необхідно? Вся справа у частині відповідальності людини. Щоб виконати людську частину відповідальності та зайняти первісне положення, конче потрібно пройти через процес відтворення.
Урятувати хворого — означає повернути його до стану, в якому він перебував до того, як захворів. Урятувати потопаючого — означає повернути його до стану, що передував тому моменту, коли він почав тонути. Можна зробити висновок, що спасти людину, яка перебуває в полоні гріха, — означає повернути її до безгрішного первозданного стану, в якому вона перебувала до гріхопадіння. Отже, Боже провидіння спасіння — це провидіння відновлення.
Створивши людей, Бог пообіцяв їм утілити Три Благословення (Бут. 1:28). У Книзі пророка Ісаї (46:11) Він говорить: «Я сказав те і спроваджу, що Я задумав був, теє зроблю!» Виконуючи обіцяне, Бог проводив провидіння відновлення Трьох Благословень, утрачених людьми під впливом сатани. Коли Ісус сказав своїм учням: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Матв. 5:48), він мав на увазі, що вони повинні відновити свій первозданний стан.
У чому тоді полягає мета провидіння відновлення? У створенні Царства Небесного, Божого об’єкта добра, яке було від початку метою Божого творення. Бог створив людей на землі і, спираючись на них, хотів створити спочатку Царство Небесне на землі.
Однак вони згрішили, тому Він не зміг утілити цю Свою волю. Відтоді першочерговою метою провидіння відновлення стало не що інше як відновлення Царства Небесного на землі. Ісус, який прийшов, щоб утілити цю мету, просив своїх учнів молитися про втілення волі Бога «як на небі, так і на землі» (Матв. 6:10), і закликав людей до каяття, «бо наблизилось Царство Небесне!» (Матв. 4:17). Його слова — свідчення того, що метою провидіння відновлення є відновлення Царства Небесного на землі.
Історія людства — це історія провидіння відновлення, у ході якого Бог має намір спасти грішних людей і допомогти їм відновити первісний світ добра.
В історії залишили свій слід багато релігій. З-поміж них ті, які мали більший вплив, утворили свої культурні сфери. На основі існуючих історичних даних можна виділити від 21 до 26 великих культурних сфер, що існували в різні історичні періоди. Але впродовж історії дрібніші культурні сфери або поглиналися більшими, або ставали їхньою складовою частиною.
До теперішнього моменту, у результаті розквіту і падіння багатьох держав, сформувалися чотири великі культурні сфери — східно-азійська (конфуціанство, буддизм), індуїстська, ісламська та християнська. Зараз у процесі формування перебуває всесвітня культурна сфера, заснована на християнських засадах.
Такий розвиток історії вказує на те, що кінцева місія християнства полягає у виконанні цілей усіх релігій, які прагнуть утілити в життя ідеали добра.
Історія розвитку культурних сфер спрямована на формування — шляхом розквіту, падіння та об’єднання численних релігій — однієї світової культурної сфери, з основою на одній релігії. Це є доказом того, що суть історії людства полягає у відновленні об’єднаного світу.
В історії постійно велася боротьба за багатство, землю, владу над людьми, яка з плином часу, в міру розвитку суспільства, розширювала свої межі. Ця боротьба, розпочавшись на рівні сім’ї, поступово росла в масштабах, охоплюючи цілі роди, суспільства, держави та весь світ. На сьогоднішній день вона вилилася в ідеологічне протистояння двох світів — демократії та комунізму.
Після Першої світової війни переможені нації були змушені відмовитися від своїх колоній, а після Другої світової війни країни-переможниці добровільно звільнили колонії, які їм належали, визнавши їхню незалежність. Сьогодні великі держави підтримують вступ до ООН малих держав, які чисельністю та впливовістю не можуть іноді порівнюватися навіть з одним містом цих держав.
При цьому великі держави, вважаючи їх своїми братами, не лише надають їм матеріальну допомогу, а й наділяють їх рівними з собою правами та обов’язками.
Гріхопадіння людини відноситься до втрати людиною своєї первісної позиції та стану. Відновлення означає повернення цієї втраченої первісної позиції та стану. У процесі втрати первісної позиції та стану була певна мотивація та шлях.
Отже, в процесі їх відновлення необхідно встановити певні умови та пройти певний шлях у напрямку, протилежному до гріхопадіння. Встановлення умов для відновлення первісної позиції та стану називається “відкуплення”; ці умови називаються “умовами відкуплення”; а шлях, який потрібно пройти для їх встановлення, називається “шлях відновлення”.
Процес відновлення втраченої первісної позиції та стану шляхом встановлення умов викупу називається “відновленням через спокуту”.
Оскільки Бог, є творцем, людина у своєму первісному стані повинна була бути лише об'єктом у відносинах з Богом. Однак через гріхопадіння людина увійшла в позицію, де могла відноситися як до Бога, так і до cатани. Відповідно, кожного разу, коли Бог намагається звернутися до людини, сатана робить те саме.
У такій ситуації Богу було неможливо продовжувати своє провидіння. Тому Бог мусив розділити людей на дві частини, тобто на дві сторони, одну з яких міг обрати Бог, а іншу - сатана.
Відповідно, у родині Адама Бог розділив дітей Адама: одну на бік Бога, а іншу - на бік Сатани. Молодший брат Авель був розділений на бік Бога, а старший брат Каїн - на бік сатани. Таким чином, на початку історії Каїн став першою особою на боці зла, а Авель - на боці добра.
Тому для продовження провидіння відновлення Бог був змушений відокремлювати осіб типу Авеля від грішного світу; а потім здійснювати провидіння.
Бог спочатку почав з встановлення індивідуума на боці Бога; далі він створив сім'ю, а потім поступово розширював свою територію, створюючи, націю і державу, досягаючи всього світу.
Сатана, протиставляючись провидінню Бога, слідував тому ж самому шаблону, крім того, що він виконав свою роботу раніше за Бога; він створив індивідуума на своєму боці, а потім розширив свою територію на сім'ю, націю, державу, охоплюючи весь світ, постійно перешкоджаючи провидінню Бога.
З цієї причини в історії відбулися боротьби між індивідуумом на стороні добра і на стороні зла, а також між сім'єю, або нацією на стороні добра і на стороні зла. В кінцевому підсумку відбудеться остання боротьба між світом на боці добра і світом на боці зла.
Такі боротьби відбуваються навіть сьогодні; відповідно, історія відновлення була проводиться через боротьбу добра і зла.
Сьогодні світ поділений на два блоки: один на стороні добра, а інший на стороні зла - блок вільного світу та комуністичні нації.
Однак для того, щоб країни вільного світу здобули перемогу, їх лідери повинні виконувати політику відповідно до напрямку Бога.
Закон обумовленості провидіння пов'язує події у двох різних провінденційних ситуаціях таким чином, що провінденційна подія пізнішого часу обумовлена тим, чи виконала центральна особа провіденційної події попереднього часу свою частку відповідальності відповідно до волі Бога.
Хоча попередня провіденційна подія має важливе значення у процесі відновлення, вона водночас обумовлює наступну провіденційну подію. Таким чином, характер та розвиток і шлях наступної події значною мірою виходить з попередньої події.
Розглянемо, наприклад, подію, коли Мойсей вдарив двічі по скелі, щоб потекла вода (Числа 20). У цьому діянні Мойсей відповів на фактичну потребу в ситуації того часу, тобто він хотів дати воду своєму народову в пустелі. Водночас, однак, в діянні Мойсея було щось інше, що символізувало та обумовлювало майбутнє проведіння Бога, коли прийде Ісус.
Згідно з вченням Божого Принципу, скеля, в яку вдарив Мойсей, символізувала Адама - тобто до удару вона символізувала першого (грішного) Адама, а після удару - другого (відновленого) Адама, Ісуса. Вода, яка витекла зі скелі, символізувала життя.
Через гріхопадіння перший Адам помер (духовно). Тому, метафорично кажучи, перший Адам можна порівняти зі скелею, з якої не може витекти вода (тобто скелею до удару). А другий Адам, Ісус, можна порівняти зі скелею, яка дає воду (тобто скелею після її удару).
Ісус прийшов як людина життя, щоб воскресити людство від смерті. Однак Мойсей вдарив по скелі вдруге, розгніваний через невіру ізраїльтян. Через це була створена умова, яка дозволила сатані атакувати Ісуса, який мав прийти пізніше як скеля, якщо ізраїльтяни не повірили б і не прийняли Його. Насправді, дія удару по скелі двічі стала відаленною причиною розп'яття Ісуса, коли ізраїльтяни втратили віру.
Іншими словами, провіденційні події не можна повністю пояснити лише в контексті свого часу, але вони були обумовлені певною мірою різними факторами попереднього часу.
Закон неправдивого, про передування хибного перед істинним стверджує, що в історії відновлення хибне з'являється перед істинним.
Сатана заволодів світом, створеним Богом, привівши предків людства до гріхопадіння; він випередив у створенні власного хибного ідеалу. Відповідно, Богу довелося дозволити сатані спробувати створити, на випередження Бога та наслідуючи його провидіння, хибний світ на зразок псевдо-Принципу.
Таким чином, Бог змушений був проводити своє провидіння, створюючи принциповий світ, йдучи за сатаною. Хоча хибне суспільство, побудоване сатаною, може здаватися процвітаючим, воно все ж є лише хибним суспільством і тому тимчасовим, приреченим рано чи пізно на крах, коли просувається провидіння Бога. Історія свідчить про це.
Кінцева мета провидіння відновлення - реалізація на землі великої єдиної держави ідеалу творіння, зосередженої в центрі з Богом. У цій державі чи царстві небесному на землі, Бог є найвищим сувереном. Вона буде реалізована лише з приходом месії.
Проте, оскільки сатана знає провидіння Бога, він намагався створити таку державу на своєму боці, на випередження Бога та до приходу (або другого пришестя) Месії, заволодівши планами провидіння Бога. З цієї причини випереджаючи істинне, з'явилися хибні месії та хибні єдині держави.
Гарним прикладом цього є Римська імперія, яка виникла перед приходом Ісуса. Юлій Цезар, який завоював усю Галлію та приєднав її до римської території, досягнув об'єднання Риму (45 р. до н.е.). Після його смерті Октавіан вдалося контролювати повстання (31 р. до н.е.) та об'єднати всю Середземноморську область, реалізувавши світову імперію. Юлій Цезар та Октавіан були месіанськими фігурами на боці сатани. Вони створили, наслідуючи провидіння Бога, неправдивий єдиний світ миру та процвітання перед тим, як справжній месія, Ісус, прийшов створити великий єдиний світ вічної любові, миру та процвітання.
Як виявилося, справжній єдиний світ (тобто справжній ідеальний світ) не з'явився насправді, оскільки Ісус був розіп'ятий, і його місія залишилася незавершеною.
Це приклад того, як сатана, який поклав початок цій історії, випереджає Бога, втілюючи у формі псевдо-Принципу те, що мав намір здійснити Бог. Тому в ході провидіння відновлення хибна подоба істини передує появі самої істини.
Це положення Принципу пояснює пророцтво Ісуса про те, що перед приходом істинного Христа з’являться антихристи.
Це значить що вертикаль повторюється горизонтально у часи останніх днів в історії відновлення. “Вертикаль” відноситься до потоку часу, а “горизонталь” - до просторового розширення.
Іншими словами, вертикаль відноситься до історії, а горизонталь - до сучасного світу. Відповідно, горизонтальне повторення вертикального означає, що Бог працює на світовому рівні, щоб усі провіденческі фігури та події минулого повторилися в певний період історії, тобто в останні дні. Через таке провидіння Бог намагається вирішити одночасно різні проблеми людської історії, які залишилися невирішеними через невдачі попередніх провінденційних особистостей.
Наприклад, сім'ї Авраама, Ісаака та Якова відновили через відкуплення, у трьох поколіннях, основу відновлення, яку було захоплено сатаною протягом 2000 років від Адама до Авраама. І Ісус намагався відновити через відкуплення, одночасно, провінденційні події, які були захоплені сатаною протягом 4000 років від Адама до його часу.
Провіденційна робота Бога змушує всі історичні події повторитися в останні дні, щоб вони могли бути повністю вирішені.
Див. також
Джерела