Івану Хрестителю ще в утробі матері було визначено служити Ісусу до кінця своїх днів (Лук. 1:75). Його сповнене труднощів життя аскета в пустелі було підготовкою до того, щоб «дорогу Господу приготувати».
Захарія, батько Івана Хрестителя, сповнившись Святого Духа, пророкував майбутню місію новонародженого Івана: «[Щоб ми служили] у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати» (Лук. 1:74—76).
Бог послав свідчити про Ісуса Христа таку видатну людину, як Іван Хреститель, для того, щоб народу Іудеї було легше повірити в Ісуса.
Іван був сином Захарії, священика в Єрусалимському храмі, тобто належав до знатної сім’ї (Лук. 1:13). Його незвичайне народження, що супроводжувалося чудесами та знаменнями, вразило всю нагірну Іудею.
Одного разу під час кадіння у святому святих Єрусалимського храму Захарія побачив ангела Господнього, який сповістив йому про те, що в нього народиться син. Не повіривши словам ангела, він у покарання за це був позбавлений здатності говорити та зміг знову набути її лише після того, як це пророцтво справдилося (Лук. 1:9—66).
Життя самого Івана Хрестителя (Іоан Предтеча), який харчувався в пустелі диким медом та сараною, було прикладом віри та релігійної дисципліни. Не лише звичайні люди, але й священики, і левіти приходили до нього та питали, чи не він є Месією (Лук. 3:15; Іван. 1:20).
Повага верховного священства та всього народу Іудеї до Івана Хрестителя була настільки великою, що, на їхню думку, він навіть міг бути Месією.
«Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос »(Лук. 3:15) «І він визнав, і не зрікся, а визнав: Я не Христос »(Іван.1:20)
Відповідно, Івану, за свідченням Ісуса, слід було сповістити людям про свою місію Іллі.
Тоді народ Іудеї, який чекав повернення Іллі перед появою Месії, прийшов би до Ісуса: адже він звик вірити словам Івана. Але те, що Іван Хреститель не зрозумів Божого провидіння, до останнього моменту заперечуючи свою місію Іллі, стало головною перешкодою, яка завадила людям прийняти Ісуса.
Одного разу Іван Хреститель свідчив про Ісуса на річці Йордан: «Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені [Ісус], потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем» (Матв. 3:11); «І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене [Бог], мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим. І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син!» (Іван. 1:33—34).
Бог безпосередньо явив Івану, що Ісус — Месія, і Іван сам про це свідчив. Більше того, він навіть сказав про себе, що прийшов зрівняти дорогу Господу (Іван. 1:23). Також він стверджував: «Я не Христос, але посланий я перед Ним» (Іван. 3:28).
Таким чином, Іван повинен був зрозуміти, що він — Ілля. Навіть якщо він сам не міг дійти такого висновку, він повинен був проголосити себе Іллею хоча б на тій підставі, що про нього, як про Іллю, свідчив Ісус, який, як явив йому Бог, був Месією (Іван. 1:33—34).
Після того як Іван засвідчив, що Ісус — Месія, йому слід було служити Ісусу з якнайбільшою відданістю, ставши його учнем. Однак він продовжував хрестити людей незалежно від Ісуса, спантеличивши народ Іудеї настільки, що багато хто почав уважати Месією саме Івана. (Лук. 3:15). Вище священство також було збите з пантелику (Іван. 1:19—20). Між учнями Ісуса та Івана навіть відбулася суперечка про «очищення», коли й ті, й інші стверджували, що саме їхній учитель хрестив більше людей (Іван. 3:25).
Слова Івана: «Він має рости, я ж маліти» (Іван. 3:30) — відкрито показують, що в серці своєму він не був готовим розділити долю Ісуса.
Та Іван, не розуміючи Божої волі, заперечував слова Ісуса «І запитали його: А хто ж? Чи Ілля? І відказує: Ні! Чи пророк? І дав відповідь: Ні! » (Іван. 1:21), і згодом пішов шляхом, який відрізнявся від напрямку провидіння.
І все, що говорив чи робив Ісус, здавалося йому дивним та незрозумілим. Крім того, він і сам не міг повірити, що Ісус, який з’явився до приходу Іллі, був Месією. Зрештою, щоб позбутися сумнівів, він послав своїх учнів до Ісуса із запитанням: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» (Матв. 11:3)
Коли Ісус почув запитання Івана, він обурено відповів на нього застереженням не вказав відверто, що він є Месією, а дав непряму відповідь: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, і вбогим звіщається Добра Новина» (Матв. 11:4—5).
Після того як учні Івана Хрестителя закінчили запитувати Ісуса та пішли, Ісус сказав: «Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!» (Матв. 11:11), маючи на увазі, що Іван, якому Бог доручив місію найбільшого на землі пророка, не зміг її виконати.
Історія смерті Івана Хрестителя розпочинається з того, що він викривав царя Ірода за його невірність та гріхи. Зокрема, Ірод одружився на дружині свого брата Филипа, Іродіаді, що було заборонено законом. Іван говорив про це всім, хто його слухав, і тому дружина Ірода розлютился на нього.
Ірод не зміг зробити нічого проти Івана, бо вважав його великим пророком і боявся народу. Проте, за проханням Іродіади, він кинув Івана у в'язницю.
Майже рік минув, коли Ірод влаштував бенкет для своїх вельмож та старійшин. Тут з'явилася дочка Іродіади, Саломія, яка дуже добре танцювала. Її виступ дуже сподобався Іродові та його гостям, і цар запропонував дівчині все, що вона попросить, клянучись, що він виконає її бажання.
Саломія запитала поради у своєї матері, Іродіади, яка попросила дочку вимагати голову Івана Хрестителя. І хоча Ірод засмутився від цього запиту, він не міг порушити клятву перед гостями та віддав наказ на відсічення голови Івана.
Іван Хреститель прийшов, щоб успадкувати та завершити місію, яку не закінчив, перебуваючи на землі, Ілля.
Як сказано в Біблії, Іван був народжений із місією постати перед Господом «в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа» (Лук. 1:17). Тому, згідно з ідентичністю їхніх місій, Іван був другим пришестям Іллі.
Пророк Малахія віщував, що Ілля прийде знову (Мал. 4:5).
«Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!»
За свідченням Ісуса, другим пришестям Іллі був не хто інший, як Іван Хреститель (Матв. 17:13; Матв. 11:14).
«Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли… Так і Син Людський має страждати від них. Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя. Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти. »
Ми вже виявили, спираючись на Біблію, що нерозуміння Іваном своєї місії та його невіра в Ісуса стали причиною того, що Ісусу не повірив і народ Іудеї.
Це призвело до неминучості його хресного шляху. Від часів Ісуса й до наших днів жодна людина не розкрила цю небесну таємницю, бо люди, читаючи Біблію, завжди дотримувалися думки, що Іван Хреститель був великим пророком.
Ситуація довкола Івана Хрестителя вчить нас тому, що необхідно рішуче відмовитися від догматизму, який заважає позбутися забобонних релігійних уявлень.
Було б несправедливо вважати, що Іван не справився зі своєю місією в тому разі, якщо б він досяг успіху. Однак вірити в те, що Іван виконав свою місію — хибна думка, оскільки насправді йому це не вдалося.
Апостол Павло тужив через невігластво людей, зокрема Івана, яке призвело до розп’яття: «яку [Божу мудрість] ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп’яли б вони Господа слави!» (1 Кор. 2:8).
Іван Хреститель передав Ісусу духовну спадщину але не зміг виконати свою обіцянку та відокремився від Христа. Християнство було створено для того, щоб наново виконати завдання Івана Хрестителя.
Див. також
Джерела
Про нас