Пророк народився у 571 році нашої ери, син видатної родини в місті Мекка, Саудівська Аравія. Оскільки його батько помер до його народження, а мати, коли йому було лише шість років, Мухамедом опікувався його дідусь, а виховував його дядько.
Молодий хлопець часто супроводжував свого опікуна у караванних подорожах, які відводили їх далеко від Мекки. У дванадцять років він зустрів сирійського ченця, який передбачив, що колись він стане великим пророком Бога.
Тим часом він працював пастухом — як і раніше Мойсей та цар Давид. Протягом своєї юності Мухамед вирізнявся витонченими манерами, надзвичайною сором'язливістю та абсолютною чистотою, настільки, що його товариші прозвали його “аль-Амін” (істинний та надійний).
У 25 років він одружився зі своєю роботодавицею, багатою та набагато старшою Хадіджею. Його дружина була успішною торговкою, а Мухамед був настільки здібним у торгівлі, що пара жила у дуже комфортних умовах.
Щоб віддячити за доброту свого дядька, Магомет навчав свого двоюрідного брата Алі. Його любов до Хадіджі була глибокою та тривалою. До її смерті через чверть століття після їхнього шлюбу він не взяв жодної іншої дружини.
За темпераментом Магомет був стриманим і мало говорив. Люди були вражені його добрим гумором, приємним характером та делікатними манерами. У взаєминах з іншими він був неупередженим у своїх судженнях. Де йшлося про його особисті права та прерогативи, Пророк завжди був поступливим та терплячим.
Навіть коли згодом він здобув високе становище та велику владу, його життя залишалося простим і скромним. Розкоші та пишність завжди уникали Пророка та його родину.
Мухамеду було сорок років, коли він був покликаний стати пророком. Коли він виявив, що його сни виявляються точними передбаченнями майбутнього, він почав проводити якомога більше часу в медитації. Під час посту та молитви на самоті на горі Хіра на північ від Мекки, він побачив видіння архангела Гавриїла.
Тоді Гавриїл прочитав перше послання від Бога:
«Читай! Ім’ям Господа твого, Який створив людину зі згустку крові! Читай! І Господь твій — Найщедріший, Який навчив письма пером. Навчив людину того, чого вона не знала.» (Коран, 96: 1-5),
Перед тим як зникнути, архангел заявив: “На справді, ти є посланцем Бога, а я - Гавриїл.”
Три роки минуло, перш ніж прийшло друге послання. З того часу і до смерті Магомета Габрієль регулярно давав їх. Коран містить збірку одкровень, які отримав Пророк.
Одного разу Пророка запитали, як можна згадувати його та як можна пізнати сутність його душі в майбутніх поколіннях. Він відповів: “Читаючи Коран”.
Коран є центральною реальністю в житті ісламу. Коран для мусульман те ж саме, що Христос для християн — Слово, або Логос.
Це є теофанія, яка виражає вічний союз між людиною та Богом, запис того, що людина прийняла відповідальність бути вільною та розумною істотою з усіма можливостями та небезпеками, які таке довір'я передбачає. У одному з віршів Корану йдеться: “Чи не я ваш Господь?” і людина відповідає Богу: “Так, ми свідчимо”. (VII, 172)
Для ісламу Коран є буквальним словом Бога, переданим Мухаммаду через архангела Габрієля. Його дух і буква є божественними. Габрієль говорив кожну главу, кожен вірш; а Мухаммад, у свою чергу, просто переказував іншим те, що архангел передав від Аллаха.
Див. також
Джерела