Бог обрав Авраама першого сина язичника Фари «І взяв Я вашого батька Авраама з того боку Річки, і водив його по всьому ханаанському Краї, і розмножив насіння його, і дав йому Ісака.» (Нав. 24:2—3) щоб заповісти йому місію здійснення Своєї волі, яку Він намагався втілити через Ноя.
Авраам повинен був успадкувати місію Ноя і, отже, місію Адама. Тому він умовно представляв відновленого Адама.
Бог благословив його, як благословив Адама й Ноя: «І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням» (Бут. 12:2). Отримавши таке благословення, Авраам, покірний Божому наказу, залишив батьківський дім у Харані та подався в Ханаан разом зі своєю дружиною Сарою, племінником Лотом, а також слугами і власністю.
Бог велів Аврааму принести в жертву голуба, горлицю, барана, козу й телицю «Він же промовив до нього: Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине.» (Бут. 15:9) як об’єкти для умови з метою відновлення основи довіри.
Але перед тим як він міг зробити символічне жертвоприношення, Авраам повинен був проявити належну віру, як це зробив Ной, якого було визнано праведним до того, як він розпочав будівництво ковчега — свого символічного приношення.
Аврааму необхідно було принести в жертву прийнятним чином символічні об’єкти для умови, для того щоб відновити шляхом спокути усе, що не вдалося здійснити Каїну й Авелю через їхні жертвоприношення, а також усе, що намагалася відновити сім’я Ноя в ході промислу ковчега.
У цьому полягало значення символічного приношення Авраама.
Авраам приніс три типи об’єктів, із яких складалося його символічне приношення: по-перше, голуба й горлицю; по-друге, барана й козу; і, по-третє, телицю.
Мета символічного жертвоприношення Авраама, яке складалося з трьох типів об’єктів для умови, полягала в тому, щоб відновити в його поколінні (горизонтально) усі умови спокути, що нагромадилися в ході провидіння (вертикально), яке охопило три покоління: Адама, Ноя й Авраама.
За допомогою одного приношення він отримував можливість відновити всі осквернені сатаною умови, які містять число три. Символічний зміст жертви Авраама розкриває сутність Божої волі, яка проявляється в прагненні завершити провидіння відновлення раз і назавжди. Розглянемо, як Авраам робив символічне приношення.
Розглянемо, як Авраам робив символічне приношення. Він розсік усіх тварин на дві частини та поклав їх на вівтар, а голуба й горлицю не розсік. Унаслідок цього хижі птахи злетілися й осквернили жертви. Коли ж сонце схилялось на захід,
Господь явився Аврааму й промовив: «Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ» (Бут. 15:13). Через те що Авраам не розсік голуба й горлицю на дві частини, як мав зробити, злетілися хижі птахи й осквернили жертви. Унаслідок цієї помилки ізраїльтянам довелося ввійти в Єгипет і працювати там у рабстві чотириста років.
Давайте спочатку дізнаємося про причину, з якої Авраам повинен був розсікти жертви на дві частини. Провидіння спасіння має за мету відновити володарювання добра шляхом відокремлення добра від зла та подальшого знищення зла й піднесення добра.
Ось чому Бог «розділив» Адама на Каїна та Авеля і тільки після цього дозволив їм принести жертви.
Жертви слід було розділити:
Таким чином, той факт, що Авраам приніс у жертву нерозділених птахів, означав наявність у його жертві того, що належало сатані. У результаті його помилка була рівнозначна визнанню володіння сатани над жертвами.
Голуб, який символізував стадію формування, залишився у володінні сатани. Тому сатана захопив також барана й телицю, які символізували відповідно стадії росту й завершення і повинні були встановитися на основі стадії формування.
У результаті вся символічна жертва була віддана в руки сатани, через що нерозсічення птахів стало гріхом.
Після невдачі Авраама в символічному приношенні Бог наказав йому принести «в цілопалення» свого єдиного сина Ісака «І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.» (Бут. 22:2). Як Авраам приносив у жертву Ісака? Він робив це з абсолютноювірою.
За Божим наказом, він був близький до того, щоб убити свого єдиного сина і принести його в цілопалення. У цей момент Бог озвався до Авраама й велів не вбивати хлопця: «…бо тепер Я довідався, що ти богобоязний, і не пожалів для Мене сина свого, єдиного свого» (Бут. 22:11—12).
Авраам намірявся вбити свого сина, яким його так благословив Бог, із відданістю Божому наказу, тому це булорівноцінно наміру Авраама вбити самого себе, — людину, у яку вторгся сатана через помилку в символічному приношенні.
Відповідно, коли Бог рятував Ісака від смерті, Авраам також відродився до життя, вільного від усіх уз, які пов’язали його з сатаною внаслідок невдачі в символічному приношенні. Крім того, Авраам та Ісак досягли нероздільної єдності у відданості Божій волі.
Як тільки місія Авраама перейшла до Ісака, Авраам замість Ісака приніс у жертву барана, посланого Богом: «А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав’яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого» (Бут. 22:13).
Той факт, що Ісак ніс дрова для цілопалення, дає підставу зробити висновок, що він також брав участь у жертвоприношенні барана. Таким чином, хоча символічне приношення робив Авраам, його результат із точки зору Божої волі стосувався так само й Ісака, немов би він сам приніс жертву, оскільки Ісак, об’єднавшись зі своїм батьком, успадкував його місію.
Див. також
Джерела