За загальноприйнятою точкою зору, цінність, яку має певний об’єкт, визначається взаємодією між метою його існування та бажанням, яке людина (суб’єкт) проявляє стосовно нього.
Первозданна ж цінність будьякого індивідуального тіла не міститься в ньому як абсолютний атрибут і визначається взаємодоповнюючими стосунками між метою існування цього тіла (об’єкта), закладеною в ньому згідно з Божим ідеалом творення, і первісно притаманним людині (суб’єкту) прагненням відкрити первозданну цінність цього індивідуального тіла.
Первозданна цінність визначається, коли об’єкт і людина, як суб’єкт, створюють чотирьохпозиційну основу з Богом у центрі, яке відповідає Його ідеалу творення. Оскільки абсолютний Бог є центром цього чотирьохпозиційної основи, саме Він буде еталоном первозданної цінності. А оскільки Бог абсолютний, первозданна цінність об’єкта, яка визначається через їхню взаємодію, теж буде абсолютною.
Отже, для того, щоб проявити свою первозданну цінність, будь-який елемент творіння має досягнути стану гармонійної єдності з людиною, яка стоїть у положенні суб’єкта, стати разом із нею третім об’єктом Бога і створити чотирьохпозиційну основу. У цьому випадку первозданна цінність творіння, що визначається взаємовідносинами з Богом, Який є еталоном абсолютної цінності, теж стає абсолютною. Дотепер цінність об’єктів була не абсолютною, а відносною. Так було, тому що в основі віддавання та приймання між цими об’єктами та грішною людиною лежав не Божий ідеал творення, а сатанинські цілі та бажання.
Див. також
Джерела