Із розвитком історії феодальне суспільство перетворювалося в монархічне. Монархічне суспільство поглинуло дрібні одиниці політичної та економічної структури раннього феодального суспільства, об’єднавши їх однією територією з численним населенням, могутньою економікою та добре захищеними володіннями.
Усі королівства, створені германськими народами, були недовговічними, за винятком Франкського королівства, утвореного одним із західно-германських племен. Франкські королі з династії Меровінгів прийняли християнство та перейняли досягнення римської цивілізації. На цій основі вони поклали початок романо-германській гілці Західної Європи. Коли меровінзькі королі втратили силу, чинним правителем франків став Карл Мартел. Він розширив межі свого королівства, витіснивши маврів, які вторглися з південного заходу. Його син Піпін Короткий став родоначальником династії Каролінгів.
Син Піпіна Карл Великий, який високо цінував ідеал християнського королівства святого Августина, поклав цей ідеал в основу своєї імперії. Він об’єднав західну й центральну Європу, забезпечивши стабільність земель, народи яких перебували в стані хаосу через великі міграції, і утворив на їхній основі Франкське королівство.
У релігійній сфері християнське монархічне суспільство, що прийшло вслід за християнським феодальним суспільством, було духовним королівством і не мало державної території. Воно підпорядковувалося владі пап.
Феодальна система переважала в Європі до XVII століття, часу становлення абсолютної монархії. Із занепадом феодального устрою раніше децентралізована влада феодалів почала зосереджуватися в руках королів, які стали користуватися абсолютною владою, мотивуючи це «священним правом королів». Абсолютні монархії процвітали до Великої французької революції 1789 року.
Що було характерним для християнського монархічного суспільства у сфері релігії в період, коли християнство перебувало під владою пап? Папи не дотримувалися Божої волі, стаючи дедалі більше світськими за своєю суттю, і йшли шляхом духовної деградації. Крім того, через поразки хрестових походів папство втратило свій авторитет, а в період вигнання в Авіньйоні було позбавлене влади й сану. Після релігійної реформації 1517 року західне християнство припинило існувати як єдина духовна монархія.
Що стосується шляху економічного розвитку в цей період, феодальний устрій економіки зберігся навіть тоді, коли феодалізм як форма політичного суспільного ладу був витіснений абсолютною монархією. У містах розвивався капіталізм; промисловці й торговці, заручившись підтримкою короля, спільними силами боролися проти обмежень феодальної системи. У сільській місцевості з’явилися нові сільськогосподарські утворення, у межах яких незалежні фермери шукали підтримки королів, щоб протистояти пануванню феодалів. Проте жоден із цих заходів не зміг допомогти повністю усунути феодалізм, який проіснував до Великої французької революції.
Див. також
Джерела