Карл Маркс (1818—1883) і Фрідріх Енгельс (1820—1895) систематизували логіку лівих гегельянців і створили діалектичний матеріалізм. Обидва вони відчули на собі вплив Штрауса, Фейєрбаха і навіть більшою мірою — французьких соціалістів. Їм належить розробка комуністичної ідеології — сплаву матеріалізму, атеїзму й соціалізму.
Термін “діалектика” походить від грецького слова “dialektikē”, яке було пов'язане з “dialogos”, що означає “розмова”. Відповідно, спочатку діалектика означала мистецтво розмови або мистецтво дискусії. Водночас вона також відносилась до акту аргументування; діалектика стала також інтерпретуватися як мистецтво суперечки.
Це вчення викреслює існування духовної реальності і дає пояснення причин та законів існування Всесвіту виключно на основі матеріалістичної логіки. Заперечуючи існування Бога, діалектичний матеріалізм заперечує й реальність сатани. Так, пропагуючи діалектичний матеріалізм, сатана, вступаючи в суперечність із самим собою, заперечує саме своє існування.
Сатані добре відомо, що наприкінці людської історії його владі прийде кінець і йому перестануть служити. Припускаючи це, він готовий заперечувати існування Бога навіть ціною власної жертви. Це стало духовною передумовою для розвитку діалектичного матеріалізму.
Таким чином, доти, доки демократичний світ не отримає істину, здатну спростувати цю сатанинську доктрину, він залишатиметься вразливим і буде змушений лише оборонятися від нападок сатани. Саме в цьому полягає провіденційна причина, з якої в останні дні історії посланець від Бога повинен проголосити нове слово досконалої істини.
Діалектичний матеріалізм є одним із видів матеріалізму. Існують дві основні суперечки матеріалізму:
Гегель просунув діалектичний метод ще далі, уявляючи його як загальний закон, що проникає весь світ. Він сформулював його як закон розвитку розуму, застосовуючи його також до розвитку природи і суспільства, передбачаючи синтез усіх протилежностей як кульмінацію історії. Цей механізм мав величезне значення для Маркса.
Якщо вийти з ідеалістичних рамок, діалектика, здавалося, представляє процес, через який просте може переходити до складного без вищої причини. Тобто це був ніби самозарядний принцип.
Гегель займався розвитком розуму і використовував німецьке слово “Geist”, яке іноді перекладається як Розум або Дух, але, ймовірно, його можна найкраще зрозуміти як Бог. Він був стурбований тим, як і чому Бог створив, і він приділяв великий наголос інтелектуальному розвитку людини.
Маркс різко критикував філософію Гегеля в цілому, але однією частиною, яку він використав, була сама діалектика. Він взяв гегелівську діалектику і переніс її на свою матеріалістичну рамку. Таким чином він вважав, що побудував суворий матеріалізм, який не потребував посилань чи звернень до Бога.
Маркс здійснив певні важливі модифікації в гегелівському підході до діалектики, а потім використав її у своєму аналізі капіталістичного суспільства. Пізніше він розширив цей аналіз, щоб вивчити всю історію.
Карл Маркс переформулював гегелівську ідеалістичну діалектику згідно з матеріалізмом і стверджував, що закони розвитку матеріального світу є основою, тоді як закони розвитку думки є їх відображенням.
Він вважав діалектику загальним законом, що охоплює природу, суспільство та думку.
Оскільки Маркс успадкував діалектику Гегеля у матеріалістичному ключі, його діалектику називають матеріалістичною діалектикою.
Сам Маркс не розробляв свою метафізику. Це було Енгельса, який точно сформулював, що таке марксистська діалектика і які саме у неї правила. У своїх текстах “Anti-Dühring” і “Діалектика природи” ми знаходимо три закони марксистської діалектики:
Це закон взаємопроникнення протилежностей, який, за словами Енгельса, є найбільш фундаментальним серед трьох основних законів. Згідно з цим законом, кожен об'єкт складається з двох протилежностей, які принципово суперечать одна одній. У марксистській діалектиці співпраця вважається чимось перехідним, а протиріччя — принциповим. Кожна сутність в усесвіті формується через тимчасовий союз фундаментальних елементів, які об'єднують протилежні та суперечливі елементи. “Це протиріччя, конфлікт протилежностей, є основним джерелом розвитку матерії та свідомості.”
Згідно з цим законом будь-які зміни в усесвіті передбачають, перш за все, зміну кількості, яка потім призводить до зміни якості. “Радянський довідник з марксистської філософії” описує це як “Якщо ці межі перевищено… здавалося б, несуттєві кількісні зміни неминуче призведуть до радикальної якісної трансформації: кількість переходить у якість.”
Згідно з цим законом кожна сутність спочатку існує як позитивне твердження, потім заперечується (генерує власне заперечення), і це заперечення знову спростовується. Це стає фундаментальним для марксистського погляду на історію, де вважається, що, так само як примітивна людина жила у спільноті, заперечення заперечення призведе до повернення людини до комунізму наприкінці тривалого історичного процесу розвитку.
Щоб проілюструвати ці закони, ми можемо застосувати їх до чогось в природі. У радянській шкільній системі використовували куряче яйце. Це ставало темою для вивчення діалектичного матеріалізму, а також зустрічається у комуністичній літературі, що поширювалася в США.
Можна сказати, що куряче яйце складається з двох компонентів: оболонки і зародка. Оболонка відповідає тезі (за термінологією Гегеля) або твердженню (за термінологією Маркса), а ембріон, що міститься в шкаралупі, є антитезою або запереченням. Згідно з марксистською діалектикою, ці два елементи існують у протиріччі. Вони відчувають тимчасовий союз, але вони принципово суперечать один одному і не можуть співіснувати нескінченно довго.
Розвиток починається як зміна кількості: розмір ембріона збільшується. Ембріон росте до моменту, коли протиріччя між ним і оболонкою стає гострим. У цей момент ембріон різко розривається оболонкою на частини та руйнує її. Щось якісно інше потім з'являється – пташеня. Зміна кількості відбулася і трансформується в зміну якості.
Крім того, якщо ми подивимося на життєвий цикл курки, здавалося б, це приклад того, як заперечення діє заперечення. У даному випадку сама курка – це афірмація. У якийсь момент свого життєвого циклу вона заперечується у виробництві яйця, і яйце знову заперечується, щоб повторити твердження, імовірно, на вищому рівні еволюційного розвитку. Іншими словами, процес триває і повторюється, і коли це відбувається, відбувається прогрес. У цьому випадку вид безперервно розвивається і прогресує.
За Марксом суспільство схоже на яйце. Чим більше ціле є саме суспільство, але всередині цього суспільства, у положенні ембріона, є пригноблений клас, який зрештою стає класом більшості. У випадку капіталістичного суспільства пригноблений клас - це робітничий клас або пролетаріат.
Як ситуація доводиться до революції? Маркс говорив про розвиток продуктивних сил. Коротко, продуктивні сили – це інструменти, методи та сировина, що використовуються у виробництві, а також сама робоча сила робітників. Маркс стверджував, що інструменти і навички робітників постійно розвиваються. Розвиток продуктивних сил схожий на двигун сили відставання від історичного суспільного розвитку. Розвиток цих продуктивних сил аналогічний зростанню ембріона в яйці.
Однак досягається точка, коли виробничі відносини стають «кайданами» або перешкодою для подальшого розвитку продуктивних сил. Саме капіталістичне суспільство стає перешкодою для подальшого розвитку виробництва. Тоді має відбутися революція.
За словами одного марксистського письменника: “Шкаралупа яйця руйнується і замінюється своєю навпроти — куркою; оболонку капіталістичного суспільства розриває пролетарська революція і починає створюватися нове суспільство.
З цієї ситуації гострої суперечності виходить соціалізм, який народжується. Щоб виник і зміцнився соціалізм, капіталізм має бути знищений. Відповідно до діалектичного аналізу, якщо ми хочемо досягти прогресу, має бути насильство. Природа людини, робітника, суперечить капіталістичній системі. Оскільки капіталістичну систему змінити неможливо, її повинні бути знищені.
У моделі Маркса соціалістична революція знищує капітал і народжує соціалістичне суспільство.
Марксистська точка зору підкреслює конфлікти між різними класами суспільства. Ми обговорили результати практичної реалізації цього погляду в попередньому розділі. На відміну від цього, погляд CAUSA наголошує на можливості взаємовигідних відносин між різними групами суспільства, включаючи соціальні та економічні класи.
З точки зору марксистів, відбувається боротьба, і немає можливості взаємовигідних відносин. Один повинен знищити іншого для прогресу.
Протиріччя - суть цього відношення. Прогрес досягається, коли одна сторона відносин руйнує іншу сторону.
Ми виходимо з твердження, що істоти не взаємодіють, якщо в них немає спільної мети. Основна взаємодія, необхідна для розвитку, - це взаємодія суб'єкт/об'єкт: взаємний обмін між елементами суб'єкта та об'єкта, спрямований на спільну мету. Це можна назвати дією дарування та отримання. Спільна мета об'єднує елементи у взаємозв'язок, і коли вони об'єднуються, мета виконується.
Цей загальний закон діє на всіх рівнях. Протон і електрон об'єднуються, утворюючи атоми; маточка і тичинка зближуються для утворення насіння. Цей закон також діє на рівні між людьми, де взаємовідносини базуються на спільній меті, а не на боротьбі. Навіть яйце, про яке ми говорили раніше, є прикладом таких відносин. У випадку з яйцем мета - розвиток пташеняти. Усі елементи працюють разом для досягнення цієї мети, оболонка фактично служить ембріону, захищаючи його до завершення розвитку.
Коли немає спільної мети, виникає відштовхування. Відштовхування пов’язане з взаємодією суб’єкт/суб’єкт. Коли два предмети наближаються один до одного, наприклад, два протони, вони схильні відчувати силу відштовхування. Це друге явище відбувається на підтримку первинного явища взаємодії. Відштовхуючись один від одного, протони можуть притягувати електрони та утворювати атоми.
У цей момент можна подумати: “Це дуже добре, але ми вже знайомі з іншим світом. Є питання хижака і здобичі”. Світ природи здається бути світом, де менша рибка з'їдається більшою, і більша риба з'їдається більшою рибою. Як ми можемо пояснити явище хижака і здобичі?
Сам Дарвін заявив, що існування страждань у тварин є сферою, яка змусила його заперечити існування Бога.
Найвищим творінням Бога є людина. У іудейсько-християнській традиції люди визначаються як діти Божі. Найсуттєвіша мета творіння полягає в тому, щоб Творець виражав Свій характер у людях, Своїх дітях, які можуть насолоджуватися відносинами любові. Таким чином, весь Всесвіт існує для того, щоб підтримувати ці фундаментальні та центральні відносини.
У фізичному світі відбуваються різноманітні взаємодії для підтримки людського життя. Ми знаємо, що рослини споживають корисні речовини. Тварини споживають рослини. Тварини споживають інших тварин. Усе це необхідно для підтримки фізичного стану сфери з метою підтримки життя людини. Все створіння існує для людей, а люди існують для Бога.
Другий закон діалектичного матеріалізму розглядає процес змін. Цей закон стверджує, що зміни - це перш за все зміни у кількості, яка згодом стає зміною якості. Цей взаємозв'язок відбувається через різку трансформацію. Помилка в цьому законі подвійна. По-перше, кількість і якість самі по собі не можуть бути чітко відокремлені. По-друге, зміни часто відбуваються безперервно і поступово, не обов'язково раптово.
У прикладі з куркою, якщо спочатку змінилася кількість, то ми очікуємо, що ембріон просто стане більшим і більшим, поки нарешті не розірветься оболонка. Як тільки оболонка розірветься, ембріон перетворюється на пташеня. Насправді те, що відбувається всередині яйця, є одночасною зміною якості і кількості. Існує складний ряд хімічних і біологічних взаємодій, що відбуваються в яйці, коли ембріон розвивається в пташеня. Після 21 дня інкубації розвинене пташеня існує в шкаралупі.
Так само й соціальні реформи можуть відбуватися поступово. З того часу було прийнято багато законів про реформу праці в часи Маркса, які створили робоче середовище, яке далеко відрізняється від того, що він описав.
Давайте спочатку дамо визначення термінів. Чи означає заперечення руйнування одного елемента іншим або робить заперечення відносяться до циклічних перетворень, в яких немає руйнування необхідно?
Коли Маркс пише про заперечення капіталістичної системи, він однозначно має на увазі знищення, а не реформу або перетворення.
Проте коли Енгельс підтримує його своїм численні приклади «діалектики», що діє в природі, він наводить приклади неруйнівних циклічних перетворень. Те саме слово вживається в двох різних значеннях без чіткої відмінності.
Процес, який відбувається «скрізь і щодня», це, за словами Енгельса, настільки простий, «щоб його зрозуміла кожна дитина». Ячмінне зерно: ”… проростає; зерно як таке перестає існувати, воно є заперечується, а на його місці з'являється рослина, яка виникла з цього».
Хоча Енгельс, можливо, вірив у свій приклад досить простий для дитини, дуже багато мислителів, в т.ч. марксистські теоретики, очевидно, не змогли його підтримати. Карл Каутський, наприклад, зазначав, що описати проростання як заперечення зерна було танталізувати, стверджуючи, що дитина була заперечена дорослішанням, але залишилася такою ж людиною.
Якщо придивитися досить ретельно, за допомогою термінології неточності, можна переконатися, що історія повна прикладів заперечення заперечення. Через неоднозначність в діалектичній формулі майже будь-яку подію можна назвати негативним створенням чогось перед ним.
Це дефініціює діалектичний характер розвитку подій.
Цілком вірно, що в природі відбуваються циклічні перетворення, але називати ці процеси «запереченнями» може ввести в оману. Коли рослина дає насіння або курка зносить яйце, рослина або курка не знищується. Навпаки, рослина або курка може залишатися протягом багатьох років, виробляючи плоди та насіння або яйця щороку.
У порівнянні зі справжніми емпіричними законами, такими як «енергія не може бути ані створеною, ані знищеною», або «гравітаційна сила зменшується обернено пропорційно відстані» і інші, марксистські закони діалектики бракує ясності й обґрунтованості.
Навіть правила чи узагальнення цієї, які не застосовуються без винятків, можуть мати велике практичне значення, коли вони чітко зрозумілі: «перенасиченість товарів призводить до зниження цін», «людське серце горить лівою стороною грудної порожнини». Ці «закони» не діють без винятку, але вони говорять нам, що ймовірно станеться або з якими можна зіткнутися в певних обставинах, і вони дозволяють зацікавленим особам робити прогнози та діяти відповідно.
Однак для чого корисний «закон», який говорить нам, що, наприклад, ініціативі на політичній арені буде протистояти опозиція цієї невизначеного виду та через боротьбу між дві, нова ініціатива, також невизначена, буде введена в дію? Марксистські закони незрозумілі, а якщо їх уточнювати, то вони звичайно перестають бути універсальними.
Марксистська діалектика тавтологічна, незрозуміла і розпливчаста. Це не має жодної цінності в пошуках знання та істини.
Тим не менш, це відіграє важливу роль у руках сучасних комуністів. Вона служить для того, щоб заплутати проблеми та відвести аргументи в сторону. Це допомагає виправдовувати вжиті репресивні та недемократичні заходи марксистських режимів, а також їх експансіоністську зовнішню політику.
Див. також
Джерела
Про нас