Сатана

Священні писання всіх релігій свідчать про існування демонічних істот та сил. Деякі вчення розглядають їх як реальні сили, що протистоять Богові (дуалізм), в інших — їх вважають нереальними, плодом фантазії, породженим невіглаством (монізм).

Питання «чи існував сатана з самого початку» є однією з проблем сучасної теології. Якщо б він був з самого початку, це було б великою проблемою…

На чолі злих сил стоїть верховна істота, що носить різні імена: Сатана, Вельзевул, Люцифер, Ібліс, Мара, Анхра-Майнью і т.д. В одних релігіях робиться наголос на велику владу диявола над людиною, в інших — на його ворожість до Бога, у третіх — на його хибні вчення. Він тотожнюється зі смертю та хворобою, з корисливими та егоїстичними бажаннями.

В монотеістичиї релігіях зло є спочатку частиною Творіння, істотами, які потім ухилилися зі шляху Добра.

«О ви, які увірували! Не йдіть слідом за шайтаном. Хтось іде слідом за шайтаном, але ж той закликає до мерзенного й відразного! Якби не ласка Аллага та Його милість, то жоден із вас не очистився б ніколи, але Аллаг очищує, кого побажає! Аллаг — Всечуючий, Всезнаючий!» (Коран 24:21)

«Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. » (Вiд Iвана 8-43)

«Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.» (До ефесян 6-12)

«Коли справу буде вирішено, шайтан скаже: «Воістину, обіцянка Аллага — правдива обіцянка, а своєю обіцянкою я обманув вас! Я не мав над вами влади, а тільки кликав вас. Ви мені відповіли, тож не докоряйте мені, а докоряйте собі! Я не помічник вам, а ви не помічники мені. Я непричетний до того, що ви раніше поклонялися мені [нарівні з Аллагом]!» Воістину, невіруючих чекає болісна кара! » Коран (14:22)

Бог створив світ ангелів (Бут. 1:26) і призначив Люцифера (символічно названого в Книзі пророка Ісаї (14:12) «сином зірниці досвітньої, ясною зорею») на позицію архангела.

У Біблії говориться: «І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня. Як Содом і Гоморра та міста коло них, що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад…» (Іуда 1:6—7). На основі цих віршів ми можемо зробити висновок, що ангел згрішив, учинивши перелюб.

В Едемському саду змій спокусив Єву, Єва спокусила Адама і породила в цьому світі егоїстичну хибну любов. Гріх і нещастя людства стали наслідком недозволеної любові, до якої сатана підштовхнув предків людини, Адама і Єву. Відновивши особистість та істинну сім’ю, необхідно поширити на світовому рівні істинну любов і добро.

Розглянувши зміст біблейських віршів, неможливо заперечувати той факт, що сатана став батьком людства в результаті аморальних відносин любові з прабатьками. Людина, яка повинна була народитися в роду Бога, в Його абсолютній любові, як рідна дитина Бога, народилась в роду сатани дитиною сатани.

У восьмій главі Послання до римлян написано: «…ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зітхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла». Прийомні діти мають інший родовід. Це справжнє обличчя людей.

У незнанні не може бути досконалості. Хто такий сатана? Він — перелюбник.

Оскільки причина гріхопадіння пов’язана з любов’ю, людство втратило істинну любов. У зв’язку з цим постає запитання: «Як її повернути?» Кажучи про втрату істинної любові, я маю на увазі, що люди вчинили гріхопадіння шляхом розпусти.

Сатана — це ім’я, яке архангел Люцифер отримав після гріхопадіння. Прабатьки людства об’єдналися з Люцифером, пов’язавшись із ним кровною спорідненістю. У результаті виникло чотирьохпозиційна основа, що належало сатані, і всі люди стали його дітьми. Тому Ісус називав іудеїв дітьми диявола (Іван. 8:44), і також родом зміїним та родом гадючим (Матв. 3:7; 12:34; 23:33). Святий Павло писав, що «маючи зачаток Духа, і ми самі у собі зідхаємо, очікуючи синівства» (Рим. 8:23), вказуючи тим самим на те, що людство в результаті гріхопадіння прабатьків стало належати не до роду Бога, а до роду сатани.

«Для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.» (2 Кор. 4:4) «Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.» (Вiд Iвана 12:31)

Підкоривши собі людей, створених, щоб володарювати над світом творіння, сатана водночас підкорив собі і весь світ творіння. Тому в Біблії говориться, що «Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих, » (Рим. 8:19).

Сатана — це перелюбник, ворог Бога та Божої любові. Ієрогліф «кан» (姦) складається з трьох однакових елементів, кожен з яких означає жінку. Хто такий перелюбник? Перелюбником називають того, хто відняв жінку, яка йому полюбилась.

Щоб затягнути людей у пекло, сатана постійно звинувачує їх перед Богом, як він це робив з Іовом (Іов 1:9). Однак навіть сатана не може продовжувати чинити зло, не маючи об’єкта, з яким він міг би створити умову для взаємодії і вступити в дію віддавання та приймання. Об’єктами сатани є злі духи, які перебувають у духовному світі, а об’єктами злих духів — духовні «я» злих людей на землі, об’єкти яких, у свою чергу, — їхні фізичні «я». Таким чином, влада сатани здійснюється через вплив злих духів на земних людей і проявляється в діях їхніх фізичних «я».

Наприклад, сатана ввійшов в Іуду Іскаріота (Лук. 22:3); Ісус, звертаючись до Петра, назвав його сатаною (Матв. 16:23). У Біблії також читаємо, що злі духи називаються посланцями диявола (Матв. 25:41).

Сатана зникне тоді, коли буде виконана частина відповідальності. Тоді не буде кому вас звинувачувати. Оскільки умови для звинувачення все ще залишаються, як би ви не намагалися увійти до небесного світу, до Царства Небесного, у вас нічого не вийде, доки ви не зможете виконати відповідальність. Ви не зможете туди увійти, доки будуть існувати причини для звинувачень.

«Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве? » (1 Кор. 6:3)

Щоб знищити умову для взаємодії із сатаною і отримати право його судити (1 Кор. 6:3), людині слід зрозуміти природу й злочин сатани та звинуватити його перед Богом.

Через гріхопадіння сатана розділив людство на сотні й тисячі етнічних груп і силою встановив правління, основане на ворожнечі та боротьбі. Таким був результат гріхопадіння людини.

За допомогою вільного сексу сатана хоче перешкодити всім людям до одного повернутися до Бога.

Він користується повітряною зброєю. Це — сигарети. Потім рідинна зброя — алкоголь. Далі, тверда зброя — це наркотики. Таким чином він покалічив людський дух. Тіло гниє, дух псується, через ніздрі забруднюються легені.

Треба стати тим, хто замість Адама зможе виконати умови відкуплення. Тому відділення від сатани відбувається тоді, коли людина, яка знаходиться в положенні Адама, виконавши свою відповідальність, передбачену з самого початку, на відміну від сатанинської любові буде любити Божою любов’ю, та на відміну від людей на стороні сатани буде ставитись до них як Божа людина. Знайте, що умови відкуплення встановлюються саме так. Сатана панує над вашим оточенням, тому він, вдаючись до різноманітних наклепів, вишукує самі різні шляхи для того, щоб ізолювати вас.

Сатана зникне тоді, коли буде виконана частина відповідальності. Тоді не буде кому вас звинувачувати. Оскільки умови для звинувачення все ще залишаються, як би ви не намагалися увійти до небесного світу, до Царства Небесного, у вас нічого не вийде, доки ви не зможете виконати відповідальність. Ви не зможете туди увійти, доки будуть існувати причини для звинувачень.

Сатана буде мати можливість звинувачувати вас доти, доки ви не пов’яжете себе з любов’ю Бога завдяки вашій абсолютній, незмінній, унікальній і вічній любові.

Див. також

• Гріх
• Пекло
• Рай
• Чому Бог дав Адаму і Єві заповідь не їсти плід із дерева пізнання добра і зла?
• Змії в Біблії

Джерела

• Чонсонґьон (Небесне Святе Письмо)
• Виклад Принципу
• Коран в пер. Михайло Якубович
• Біблія в пер. Івана Огієнка
• Всесвітнє писання. Порівняльна антологія священних текстів