На початку історії Бог мав намір завершити Своє провидіння в сім’ї Адама, діючи через Авеля й Каїна. Однак Божа воля не була втілена через те, що Каїн убив Авеля, і десять поколінь по тому Бог довірив її завершення сім’ї Ноя.
Щоб відновити це шляхом відкуплення, Бог розпочав промисел розділення добра і зла на індивідуальному рівні, а потім розвивав його на рівні сім’ї, роду, суспільства, народу і країни
Сім’я Адама перебувала в проміжному положенні, Бог дав його дітям, Каїну й Авелю, можливість принести жертви належним чином, щоб сім’я Адама могла зайняти положення, яке б дало Богу змогу здійснювати Своє провидіння відновлення через неї.
Згідно з принципом творення, люди були створені так, щоб мати лише одного господаря «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.» (Мат. 6:24). Бог направляє провидіння лише за принципом творення, тому Він не може взаємодіяти з людьми, які мають двох господарів.
Якби Бог прийняв Адама і його приношення, сатана скористався б кровними узами з Адамом, як умовою для того, щоб захопити Адама і його жертви. У результаті склалася б ситуація, яка не відповідає Принципу, тобто Адам служив би двом господарям: Богу і сатані.
Оскільки Бог не може здійснювати провидіння всупереч Принципу, Він символічно розділив Адама, який утілив як добро, так і зло, на дві частини. Одна символізувала добро, а інша — зло.
Біблія свідчить про різні положення першого і другого синів. Наприклад, Бог сказав Каїну: «Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх [сатана] підстерігає» (Бут. 4:7).
Виходячи з такого принципу, Бог визначив положення Авеля і Каїна, у якому кожний із них міг мати справу лише з одним господарем — Богом чи сатаною, і дав їм зробити жертвоприношення «І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось.» (Бут. 4:3—5).
Коли Каїн та Авель принесли свої жертви, Бог прийняв жертву Авеля (Бут. 4:4) і відмовився від жертви Каїна, але чому так? Тому що Авель перебував на положенні об’єкта Бога і жертвував із вірою, відповідно до Його волі «Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє.» (Євр. 11:4).
Бог відмовився від жертви Каїна не через ненависть до нього. Він учинив так, тому що Каїн мав умову для взаємодії із сатаною, який давав сатані право на його жертву.
Таким чином, Бог не міг прийняти жертвоприношення Каїна до того часу, доки той не створить певну умову, яка виправдовувала б приймання Богом його жертви.
Якби Каїн виконав умову відкуплення для звільнення від гріховної природи, Бог із радістю прийняв би його жертву.
Замість цього Каїн убив Авеля, повторивши таким чином основні риси гріховної природи, через які архангел погубив людину.
Бог не міг указувати Каїну й Авелю, як правильно приносити жертви, адже їхня частка відповідальності полягала саме в тому, що Каїн повинен був принести свою жертву через Авеля.
Зрозумівши справжню боротьбу Каїна та Авеля, ми можемо краще зрозуміти провіденційну історію. Відновлення передбачає розв'язання цих складних взаємин, які були заплутані під час гріхопадіння, і які потрібно вирішити через примирення Каїна та Авеля.
Цей шлях застосовується не тільки до відновлення індивідуумів, але й до груп людей у суспільстві та до націй. Ми знаходимо ці позиції Каїна та Авеля не тільки в біблійній історії, але й у церковній історії та світській історії, що охоплює світові війни та більш сучасні події. Вся історія показуює боротьбу Каїна та Авеля.
Наприклад, у випадку з церковною і світською історією, різні групи або нації могли займати позиції Каїна та Авеля в різних конфліктах чи історичних періодах.
Це означає, що принцип відновлення через примирення Каїна та Авеля може бути застосований до вирішення конфліктів на різних рівнях – від особистих відносин до міжнародних відносин.
Див. також
Джерела