У Біблії говориться: «і молитва віри вздоровить недужого» (Як. 5:15); «Твоя віра спасла тебе» (Мар. 5:34);
Для того, щоб мати істинну віру, нам необхідно, по-перше, через молитву в дусі встановити прямий духовний зв'язок з Богом і, подруге, зрозуміти істину на основі правильного читання Біблії. З цієї причини Ісус сказав, що Богу «повинні в дусі та в правді вклонятись» (Іван. 4:24).
Писання вчить нас поклонятися в молитві та істині, в духові та істині. Це означає, що нам потрібно досягти балансу та гармонії. Ми, люди, повинні контролювати духовний та фізичний світ. Ми повинні посісти центральне становище і в світі духу, і в світі істини та бути здатними контролювати їх. Не ставши такими людьми, ми не досягнемо досконалості.
Віра — це шлях, яким кожна людина йде в пошуках Бога, і вона поглиблюється тільки в безпосередніх вертикальних стосунках людини з Богом.
Віруючі люди, керуючись бажаннями первозданної душі, постійно докладають зусиль, щоб утілити в життя добро.
Християнська віра вчить нас бути скромними й покірливими, щоб завдяки такому життю ми могли зустріти людину типу Авеля, через яку ми можемо забезпечити собі шлях до Бога. У стосунках на кожному суспільному рівні — від рівня особи до рівня сім’ї, суспільства, народу, країни та світу — ми бачимо, що одна сторона виступає в ролі Авеля, а інша — у ролі Каїна.
Щоб відновити суспільство на кожному рівні до положення, передбаченого Богом, ті, хто перебувають на положенні Каїна, повинні слухняно скоритися тим, хто займає положення Авеля.
Ісус прийшов у цей світ як Авель, якому все людство мало скоритися з великою слухняністю і за яким воно мало піти слідом. Тому він сказав: «До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Іван. 14:6)
Пам’ятайте, що переживання і практичні дії — це дві найнеобхідніші складові життя у вірі.
Святий Павло говорив: «Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би…» (Рим. 3:10—11). Усвідомлюючи жалюгідне становище людей, він тужив: «Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина!» (Рим. 7:22—24).
Вірте Богу абсолютно! Коли неможна вірити ні лівим, ні правим, ні сходу, ні заходу; коли неможна вірити ні верху ні низу, ні переду ні тилу, все одно вірте абсолютно, і ви пройдете по центральній лінії! З абсолютною вірою ви прийдете в те єдине та абсолютне місце, де живе Бог.
Причина, з якої віруючі продовжують грішити, полягає в тому, що їхня віра в Бога по своїй суті концептуальна. Вона не торкається глибин їхніх душ. Хто з них наважився б учинити гріх, якби відчув Бога всім своїм серцем та усвідомив реальність Небесного закону, за яким тому, хто робить гріхи, не уникнути пекла?
Світ, у якому немає місця гріху, — заповітна мрія грішного людства, — можна назвати Царством Небесним.
Однак віра не виникає без знання й розуміння. Наприклад, ми вивчаємо святі писання для того, щоб знання істини зміцнило нашу віру. Ба більше, Ісус творив чудеса, щоб показати людям, що він Месія, і допомогти їм повірити в це.
Розуміння — це відправна точка пізнання, а істинне пізнання неможливе без логічних наукових доказів.
Абсолютний означає єдиний. Такий шлях веде до єдності. Їх не два. Як зв’язатися з таким єдиним шляхом? Зв’язок встановлюється за допомогою концепції життя заради інших. Бог теж творив за допомогою такої концепції. Це називається абсолютна віра, абсолютна любов й абсолютна слухняність. Інших концепцій у Бога зовсім немає.
Якою б сильною не була віра людини, у її плоті залишається первородний гріх, і він буде передаватися з покоління в покоління. Тому чим глибшою є віра людини, тим запеклішу боротьбу з гріхом вона повинна вести.
Якщо ви хочете відновитися відкупленням, треба робити все навпаки. Тому з’явилося поняття абсолютної віри.
Внаслідок невір'я пращурів людства сталося гріхопадіння. Подолавши це, ми повинні піти вперед. Ми повинні піднятися вище рівня, на якому наші пращури вчинили гріхопадіння. Ви повинні мати абсолютну віру, яка полягає в тому, що ви намагаєтеся йти, навіть якщо це приведе до смерті, навіть після смерті, навіть коли помираєте.
Абсолютна віра неможлива без повного самозречення.
Якщо ви йдете шляхом віри і в той же час приймаєте все, що характерне для цього світу, абсолютна віра у вас не сформується.
Той, хто шукає собі виправдання, не увійде до Царства Небесного. Абсолютна віра не терпить самовиправдань. Ми повинні посісти таке положення, щоб нас виправдовували інші люди. Ми самі нічого не можемо говорити на свій захист, жодного слова. Нас повинні виправдовувати інші.
Див. також
Джерела
Про нас