Бог створив усе існуюче в якості навчального посібника для того, щоб Його улюблені діти змогли досягти ідеалу любові. Тому вся структура творіння ґрунтується на взаєминах.
Як записано в Біблії, кожного разу, створюючи щось нове, Бог бачив, що «це добре» (Бут. 1:4—31). Це означає, що Бог хотів, щоб усе, створене Ним, стало об’єктом добра, який приноситиме Йому радість.
Навіть у світі неживої природи відбувається взаємодія суб’єктів та об’єктів, навіть у атомі протон та електрон взаємодіють один з одним як суб’єкт та об’єкт. Без взаємодії нічого не може продовжувати своє існування. Ніщо не може тривати, перебуваючи в нерухомому стані. Отже, Всесвіт — це світ, створений для того, щоб людина могла зайняти в ньому центральне положення.
Бог створив усе існуюче, після чого Він створив наших прабатьків володарями цього всього та поселив їх в Едемському саду. Бог створив людину не для того, щоб просто посміятися, і не в якості хобі. Ви повинні знати, що Бог докладав неймовірні зусилля та старання доти, доки Він не зміг створити людину й затвердити її в якості представника та центру всього існуючого.
Яким би абсолютним не був Бог, Він все одно не може відчути радість наодинці. Навіть якщо Він радіє, Він не може відчути стимулюючого впливу радості, тому Він і створив Всесвіт. Бог — абсолютна Сутність.
Тому, скільки б Він не заявляв: «Я абсолют. Я господар любові та життя», — наодинці Він не відчує стимулюючого впливу любові. Він не відчує стимулу життя від Всесвіту, який міститься в Його тілі.
Бог хотів, щоб Всесвіт приніс Йому радість. Яким би абсолютним не був Бог, Він не вміє радіти наодинці, адже для того, щоб відчути радість, потрібен партнер. Богу не потрібні ні знання, ні гроші, ні влада. З цих речей Йому нічого непотрібно, адже Він абсолютний, всезнаючий та всемогутній. Незважаючи на значний прогрес, наука не здатна повторити творіння Бога, й тим більш вона не здатна створити нічого кращого.
Величезний Всесвіт функціонує дуже впорядковано, згідно з законами. Ні людська думка, ні наука не здатна осягнути величі Всесвіту. Замисліться, адже Бог Сам її створив, і Сам підтримує її рух! Тож визнаємо, що Він абсолютний вчений.
Це було не просто хобі. Створення світу не могло відбутися просто так, без будь-якої мети, без напрямку та ідейного змісту. Коли Бог творив, Ним рухала найвеличніша мета та ідеологія всесвітнього масштабу, тому ми не можемо заперечити, що все існуюче — від мікроорганізмів до цілого Всесвіту — містить в собі ідею, пов’язану з Божим Шімджон.
В чому ж полягає мета створення світу, пов’язаного з цією ідеєю? Поза всяким сумнівом, Бог хотів створити світ, в якому б знайшла втілення ідеологія Його любові, де стосунки людей ґрунтувалися б на любові, де люди б раділи любові, жили в любові й помирали, оточені любов’ю.
На завершальному етапі створення світу Бог створив людей за образом і подобою Своїх сонсан і хьонсан та наділив їх здатністю відчувати найрізноманітніші почуття та емоції. Дивлячись на таких людей, Він хотів відчути радість. Створивши Адама і Єву, Бог дав їм Три Благословення: плодитися, розмножуватися і володарювати над світом творіння (Бут. 1:28).
Якби вони за Його словом створили Божу країну, тобто Царство Небесне, Бог, без жодного сумніву, відчував би найбільшу радість, дивлячись на щасливе життя Своїх дітей.
Це, свого роду, видиме тіло Бога, Його втілення. Тому в Нього й виникла думка: «Я можу любити по-справжньому!» Для Бога вислів «любити Всесвіт» дуже реальний, він пов’язаний з конкретними переживаннями. Адже ви теж іноді пригладжуєте волосся.
Якщо до вашого одягу пристала пилинка, ви обтруситесь. Чому ви це робите? «Тому, що це — моє, воно існує разом зі мною», — ось про що ви думаєте. Що вам треба робити надалі? Шануйте Бога так, немов Він живе у вашій душі. Поєднайте душу та тіло, і також усе творіння. Вам слід створити такий єдиний світ.
Його довжина складає декілька мільярдів світлових років. За одну секунду світло пролітає триста тисяч кілометрів — відстань, у сім з половиною разів більшу за довжину земного екватору. Такий шлях світло проходить за одну секунду. Відстань, яку воно проходить за рік, в астрономії називають світловим роком. Отже, навіть якщо ми візьмемо за одиницю виміру світловий рік, Всесвіт настільки великий, що світло не досягає його меж навіть за кілька мільярдів років.
Див. також
Джерела