Воскресіння означає «повернення до життя». Повертатися до життя можуть тільки померлі. Тому, щоб з’ясувати справжнє значення поняття «воскресіння», необхідно спочатку зрозуміти біблійні уявлення про смерть та життя.
Якщо тлумачити біблійні пророцтва буквально, то доведеться припустити, що під час Другого пришестя Господа фізичні тіла всіх святих, які раніше були поховані та зазнали розкладу, знову повернуться до життя в їхньому попередньому стані Матв. 27:52).
«Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі. »(1 Сол. 4:16.)
«…і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих…» (Матв. 27:52)
Оскільки Біблія — Слово Боже, ми, будучи людьми віруючими, повинні вірити тому, що в ній сказано. Однак для людини, яка володіє сучасним рівнем знань, ці пророцтва звучать непереконливо, і це одна з причин того, що релігійне життя суспільства перебуває сьогодні в стані цілковитого безладу. Тому з’ясувати справжнє значення воскресіння є для нас справою надзвичайної важливості.
Коли один із учнів хотів піти додому, щоб поховати померлого батька, Ісус сказав йому: «Зостав мертвим ховати мерців своїх» (Лук. 9:60). Із цих слів Ісуса стає очевидно, що в Біблії є два різних уявлення про смерть та життя
Перше уявлення про «смерть» означає припинення фізичного життя, як у випадку смерті батька учня, якого мали ховати. За такого розуміння «смерті» «життям» слід уважати такий стан фізичного тіла, при якому воно може здійснювати свої фізіологічні функції.
Друге уявлення про «смерть» стосується тих людей, які зібралися на похорон померлого, які, за словами Ісуса, самі були мертвими.
Досі багато хто вважав, що, коли життя припиняється, а фізичне тіло вертається в землю, — це і є смерть, спричинена гріхопадінням. Тому люди тлумачили біблійне поняття воскресіння як повернення до життя на землі і вірили, що воскресіння померлих святих означає відновлення до попереднього стану їхніх фізичних тіл, які розклалися.
Однак, за принципом творення, така смерть не була наслідком гріхопадіння прабатьків людства. Людина створена таким чином, що її тіло приречене перетворитися на прах після того, як воно постаріє. Тому, одного разу розклавшись, воно не може бути відновлене до початкового стану. Крім того, духовному «я» людини не потрібно знову набувати фізичного тіла, тому що існує духовний світ, куди воно має відправитися для вічного життя.
Отже, коли ми розкаюємося у своїх гріхах та більшою мірою втілюємо в собі добро, ми піднімаємося на відповідний рівень воскресіння.
Візьмемо, наприклад, слова Нового Заповіту, у яких говориться про воскресіння: «…Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Іван. 5:24). Відповідно до цих слів, ми можемо стверджувати, що воскресіння означає залишити обійми сатани та, повіривши в Ісуса, повернутися в лоно любові Бога.
Також у Біблії сказано: «Як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Кор. 15:22).
Перше воскресіння, про яке говориться в Біблії, — це воскресіння, завдяки якому вперше за всю історію провидіння Бога відновлення буде доведене до кінця. Це стане можливим, коли відбудеться Друге пришестя Христа. Він очистить людей від первородного гріха та відновить їхнє справжнє, первозданне «я», даючи їм можливість утілити мету творення.
Давайте поговоримо про значення «ста сорока чотирьох тисяч», що згадуються в Біблії. Щоб завершити провидіння відновлення за свого Другого пришестя, Господь повинен закласти основу для перемоги над сатанинським світом.
Для цього протягом свого життя на землі він повинен знайти певну кількість представників, котрі зможуть відновити шляхом спокути положення всіх святих минулого, які несли відповідальність за виконання Божої волі на шляху провидіння відновлення, але не виконали її та опинилися у володінні сатани.
Загальна кількість святих, яких для цієї мети повинен знайти Господь Другого пришестя, — сто сорок чотири тисячі.
«І я глянув, і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім’я Його й Ім’я Отця Його, написане на своїх чолах. І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх, 3і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. 4 Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони.» (Об’яв. 14:1—4; 7:4)
Духи тих людей, які відійшли у світ вічності до того, як досягли досконалості під час свого життя на землі, можуть воскреснути, лише повернувшись на землю та виконавши свою незавершену відповідальність через взаємодію з людьми на землі.
Допомагаючи віруючим, які живуть на землі, виконати їхню місію, духи таким чином можуть завершити й свої місії. Тому в Біблії говориться, що в останні дні Господь прийде «зо Своїми десятками тисяч святих» (Юд. 1:14).
Коли люди завдяки молитві чи іншій духовній діяльності починають сприймати вплив духовних істот, духи спускаються до них, щоб створити умову для взаємодії із їхнім духовним «я» та працювати з ними.
Духи можуть проявляти себе по-різному. Наприклад, вони наповнюють духовним вогнем серця людей та дарують їм здібності зцілювати хворих, допомагають людям на землі ввійти в стан трансу і почути чи побачити реальність духовного світу, наділяють даром пророцтва, дають їм одкровення та духовні натхнення.
Через такі дії, що здійснюються ними від імені Святого Духа, вони спрямовують людей, які живуть на землі, до втілення волі Бога.
Духи людей, які в епоху Старого Заповіту у своєму житті дотримувалися Мойсеєвого закону та щиро служили Богу, після смерті опинилися у сфері духовного світу, призначеній для духів формування.
Після пришестя Ісуса всі ці духи повернулися на землю і допомагали віруючим на землі у виконанні волі Бога. Таким чином, допомагаючи людям досягти рівня духів життя, вони могли отримати такі ж переваги: вони самі стали духами життя та ввійшли в рай.
У Біблії також говориться, що після розп’яття Ісуса гроби «повідкривались, і повставало багато тіл спочилих святих» (Матв. 27:52). Це не означає, що їхні тіла, які розклалися, знову відновилися, даючи їм змогу постати в плоті. У цьому вірші всього лиш описується духовний феномен воскресіння через повернення, коли духи людей епохи Старого Заповіту, які перебували в духовному світі на рівні духів формування, спустилися на землю.
Існує кілька видів духів, які перебувають за межами раю; усім їм доступне воскресіння через повернення.
Добрих духів, які за життя на землі прислухалися до голосу совісті, але не сповідували жодної з релігій.
Воскресіння через повернення злих духів. У Біблії говориться про «проклятих», які мають іти «у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Матв. 25:41).
Ці «посланці» — це духи зла, яких сатана спонукає до діяльності. Духовні істоти, яких ми називаємо «привидами» і чия сутність найчастіше уявляється нам нечіткою, є не ким іншим, як злими духами. Навіть ці духи, повернувшись на землю, можуть отримати переваги епохи.
В останні дні духи життя, які перебувають у раю, спускаються на землю до віруючих людей, які, повіривши в Господа Другого пришестя і служачи йому, мають можливість досягти рівня божественних духів.
Допомагаючи їм утілити волю Бога в провидінні відновлення, ці духи отримують такі ж переваги, що й віруючі на землі, та входять у Царство Небесне.
Духи людей, які не вірили в Бога, але жили по совісті, також приходять до людей на землі в призначений час, щоб отримати переваги воскресіння через повернення. Вони спонукають людей совісті, які живуть на землі, знайти Господа Другого пришестя і, присвятивши своє життя служінню йому, допомогти йому втілити волю Бога.
Як сказав Бог «Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 2:17), Адам та Єва, з’ївши від плоду з дерева пізнання добра та зла, померли. Проте жодних зовнішніх змін у них не сталося. Можливо, лише на мить у виразі їхніх облич проявилися незначні зміни, викликані неспокоєм та страхом. Відповідно, після воскресіння грішних людей, коли вони повертаються до стану, притаманного людям до гріхопадіння, у них не відбувається помітних зовнішніх змін.
Коли грішна людина, яка пережила воскресіння, входить у сферу володарювання Бога, у її серці та душі відбуваються зміни: вона звільняється від влади сатани, об’єднується із Шімджон Бога та набуває Божественної природи.
Такі зміни надають тілу людини святості, перетворюючи його з притулку сатани в храм Божий. У цьому розумінні можна сказати, що тіло людини також воскресає. Його можна порівняти з будинком, який до цього використовувався для злих цілей, а зараз став Божим храмом. При цьому зовнішній вигляд будинку міг і не зазнати змін, хоча він уже набув святості.
Див. також
Джерела