Коли через гріхопадіння прабатьки людини набули первородного гріха, вони втратили здатність розвивати свою первісну, Богом дану природу і замість цього набули основних рис гріховної природи.
Прабатьки людства вчинили гріхопадіння, піддавшись впливу архангела, від якого вони успадкували гріховну природу.
Щоб звільнитися від неї, людині необхідно створити умову спокути за принципом відновлення, тобто пройти шлях, який повертає у зворотному напрямі процес набуття гріховної природи.
Людина, що повинна була продовжити рід Бога, продовжила рід слуги. Тому, навіть якщо грішна людина називає Бога Батьком, живе відчуття не виникає.
Так відбувається тому, що нам передалася корінна грішна природа, яка вимушує нас думати насамперед про себе і зв’язувати все не з Богом, а із собою. Такі суперечливі істоти утворили роди і народи, тому достатньо пройти короткому проміжку часу, як вони починають розділятися.
Так була створена сфера сатанинської культури. Все, що поділяється на два або на три, має стосунок до сатанинської сфери.
Таким чином, падша людина опинилася в гіршому становищі, ніж все суще, і скотилася до такого сумного положення, в якому не можна вільно спілкуватися з Богом. Бог відкривав очі людям, що не можуть самостійно отямитися, і здійснював історію відтворення.
Грішна людина ні за що не увійде до Царства Небесного, якщо триматиметься за своє «я».
Грішна людина повинна змінити свій рід. Це основоположна проблема. Відносини Бога й людини — це відносини батька й дитини. Але цей факт залишався невідомим, тому досі ще не змогла пояснити історія, й досі ще люди так і не розуміють Божого провидіння.
Зміна родоводу повинна охопити все і відбутися на індивідуальному рівні, рівні сім'ї, народу, країни й світу. Для цього повинен прийти Месія. Зміна родоводу відбувається завдяки батькам, без них це неможливо зробити.
Сатана названий «князем світу цього» (Іван. 12:31) і «богом цього віку» (2 Кор. 4:4). Підкоривши собі людей, створених, щоб володарювати над світом творіння, сатана водночас підкорив собі і весь світ творіння.
Тому в Біблії говориться, що «…створіння очікує з’явлення синів Божих» Ці слова описують світ творіння, що перебуває під володарюванням сатани, але прагне появи досконалих людей, які відновили свою первозданну природу, і очікує на момент, коли вони переможуть сатану і будуть із любов’ю володарювати над усім у творінні.
Людина так ніколи і не набула тієї істинної цінності, якою вона могла б володіти, якби втілила мету творення. Навпаки, вчинивши гріхопадіння, вона опустилася так низько, що стала поклонятися навіть ангелам, яким первісно відводилося положення сходинкою нижче, ніж людині.
З іншого боку, цінність Ісуса — це цінність людини, яка втілила мету творення, що дає йому право володарювати над усім світом творіння, зокрема над ангелами (1 Кор. 15:27). Наявність у грішної людини первородного гріха створює умову, через яку сатана може нападати на неї.
З іншого боку, Ісус, не маючи первородного гріха, не має умови для вторгнення сатани. Грішна людина не здатна осягнути волю та Шімджон Бога. Вона може торкнутися їх лише на мить. На противагу цьому, Ісус не лише повністю розумів волю та Шімджон Бога, він також вів повсякденне життя, відчуваючи Божий Шімджон як свій власний.
Однак, відродившись через Ісуса, Істинного Батька, вона може звільнитися від первородного гріха і стати його дитиною, втіливши в собі добро. Після цього вона може бути відновлена до положення людини, яка втілила мету творення.
Єва успадкувала від архангела всі риси, які спонтанно виникли, коли він зрадив Бога і кровно пов’язався з нею. Адам так само успадкував ті ж риси, коли пов’язався кровними узами з Євою, яка зайняла положення архангела. Ці риси стали джерелом усієї гріховної природи грішної людини. Ми називаємо їх основними рисами гріховної природи людини.
Першопричина гріхопадіння архангела — в тому, що він не зміг любити Адама з таким самим ставленням, як його любив Бог, і замість цього почав заздрити йому. Тому він наважився спокусити Єву. Прикладом такого прояву гріховної природи можуть бути почуття придворного, який заздрить королівському фавориту і нездатний любити його з таким самим ставленням, як любить король.
Прагнучи отримати від Бога більше любові, Люцифер хотів посісти в людському суспільстві положення, яке з точки зору стосунків любові було б схожим на його положення у світі ангелів. Це неправедне бажання змусило його залишити своє положення і вчинити гріхопадіння. Те, що під впливом неправедних емоцій люди діють за межами власної соціальної позиції та положення, є проявом цієї риси гріховної природи.
Ангел, який повинен був перебувати під володарюванням людини, підкорив собі Єву. Вона, у свою чергу, підкорила собі Адама, хоча насправді сама повинна була перебувати під його володарюванням. Це порушення належного порядку дало гіркі плоди. Устрій людського суспільства продовжує руйнуватися тими, хто залишає своє положення і змінює порядок володарювання. Ці явища, що постійно повторюються, — прояв цієї риси гріховної природи.
Якби після гріхопадіння Єва не втягнула у свій злочин Адама, то гріхопадіння його не торкнулося б. Відновити одну лише Єву було б порівняно легко. Однак Єва передала свій гріх Адаму, спричинивши його гріхопадіння. Схильність злих людей утягувати інших у свої злочини походить від цієї риси гріховної природи.
Див. також
Джерела
Про нас